Геннат показав на друге крісло для відвідувачів, у якому сидів помічник інспектора Андреас Ланге. На обличчі Гжезинські все ще можна було прочитати знак питання.
— Я зателефонував до начальника відділку, — продовжив Геннат. — Він вважає, що це графіті — комуністичний акт, досить незвичний в цьому районі. Але у мене... — він показав на Ланге, — тобто у нас з цього приводу зовсім інші припущення.
— Розповідайте, — сказав Гжезинські у своїй звичайній манері, нетерпляче махнувши рукою. І Геннат розповів, що відділ вбивств справді розглядає одного з поліцейських, що несе службу в обмальованому відділку, як підозрюваного у вбивстві, і пояснив, чому так вийшло, починаючи зі смертельного інциденту в «КаДеВе». Коли прозвучало ім’я загиблого хлопчика, Бенні Зінґера, начальник поліції уперше похитав головою, а коли Геннат закінчив, похитав нею востаннє.
— Патрульний поліцейський, який навмисно провокує смертельне падіння, — запитав він дещо приголомшено, — ви в цьому впевнені?
Геннат кивнув.
— Усі докази свідчать про це. Навряд чи можна інакше пояснити результати судово-медичної експертизи. У суді цього, звісно, буде недостатньо, тому ми поки що підходили до цієї справи максимально стримано.
— Можете сказати це вголос! — Начальник поліції енергійно кивнув. — Настільки стримано, що навіть я про це нічого не знав.
Геннат знизав плечима.
— Тепер ви все знаєте.
Ланге заговорив. Помічник інспектора підняв руку, ніби був ще у школі.
— Не потрібно цих формальностей, — буркнув Гжезинські. — У моєму кабінеті всі, хто має дзьоб, можуть висловлюватися вільно.
Ланге миттєво почервонів.
— Ми припускаємо, — сказав він, — що графіті зробила спільниця мертвого грабіжника, — він відкашлявся. — Швидше за все, вона була свідком його смертельного падіння. Ми отримали анонімний дзвінок.
— І ви думаєте, що спільниця могла б вам допомогти. Неповнолітня грабіжниця універмагу — це не зовсім свідок з найкращою репутацією.
— Боюся, що це єдиний свідок, який у нас є, — сказав Ланге, чиє обличчя тим часом вже стало нормального кольору.
— Ну, тоді якнайшвидше схопіть цю спільницю.
— Так точно, пане начальнику поліції.
— Хто знає про цю історію? — запитання було чітко спрямоване назад до керівника відділу вбивств.
— Поки що тільки колега Ланге, який одразу прийшов до мене зі своїми підозрами, судмедексперт Шварц і я, — відповів Геннат. — Як я вже сказав: я навмисне тримав це у вузькому колі довірених осіб.
Гжезинські кивнув.
— Добре, але тепер щодо цього... — сказав він, вказуючи на фотографії на своєму столі, — ...я боюся, що ця справа стає більшою, ніж нам хотілося б. Доведеться негайно когось відправити туди, щоб заспокоїти пресу.
— При всій повазі, пане начальнику поліції, я думаю, що це було б помилкою, — сказав Геннат. — Так ми лише розбудимо сплячих собак, — додав слідчий як завжди спокійно.
— То що нам, на вашу думку, тепер робити?
— Нічого, — сказав Геннат, — краще нічого не робити. Справа владнається сама собою. Якщо преса повірить в історію з комуністичними графіті, то заворушень не буде. Але якщо ми будемо заперечувати те, що їм навіть ще не спадало на думку, ситуація може мати серйозні ускладнення.
Начальник поліції кивнув.
— Ви маєте рацію, — сказав він. На відміну від свого попередника Карла Цьоргібеля, Альберт Гжезинські міг визнавати свої неправильні судження, навіть у присутності своїх підлеглих. — Що ми будемо робити з цим сержантом? — продовжив він. — Якщо ми посадимо його під варту, це приверне увагу преси. Навіть якщо ми не дозволимо нашим підозрам вийти назовні — поліцейський під вартою дав би журналістам більше ніж достатньо підстав для подальших розслідувань.
Геннат кивнув.
— Я теж це так бачу. Крім того, подібний крок викликав би хвилювання серед колег. І це ще не дивлячись на той факт, що тих небагатьох доказів, які ми маємо на даний момент, може бути недостатньо для суду.
— Але ви також маєте зрозуміти, що я не можу дозволити поліцейському, який опинився під такою величезною підозрою, продовжувати виконувати свої обов’язки, наче нічого не сталося.
— Цілком з вами згоден, пане начальнику поліції.
— Я збираюся відсторонити цього сержанта від служби, — Гжезинські виглядав рішуче. — Без жодних затримок. Це має бути виконано негайно.
— Мабуть, це й найкраще, — сказав Геннат. — Однак для такого кроку потрібно мати правдоподібне обґрунтування.