Рату довелося подумати про Г’юго Ленца та Руді Гьоллера. Можливо, мова йшла не про битву між «Бероліною» та «Північними піратами»? Чи був в неї залучений якийсь третій клуб кримінального світу? Чи його просто захопила бурхлива уява Штефана Фінка, який заліз йому в голову разом зі своїм поліцейським з поштової скриньки?
Він відклав газету.
Журналіст охоче пішов на співпрацю, щойно усвідомив, що Рат тримає його в своїх руках, і розповів усе, що знав. На жаль, знав він не так багато, як сподівався Рат. Він досі не знав, де саме стався витік інформації в штаб-квартирі поліції: Фінк знайшов перший конверт з фотороботом, досьє про Ґольдштайна та першим балістичним звітом у своїй поштовій скриньці у видавництві в неділю. Другий конверт з іншим звітом опинився там вчора опівдні. У нього не було підстав сумніватися в цій історії. Після зустрічі в кафе «Ашингер» Рат супроводжував журналіста до редакції, що знаходилася недалеко, де і отримав цей конверт.
Рат повернув у конверт аркуші паперу разом з фотороботом і відправив його в нижню шухляду свого столу, тоді поклав на нього кілька папок з давно забутими справами і поставив на них мініатюрну версію радіовежі, що стояла у нього на столі; це був сувенір, який він колись отримав як мільйонний відвідувач, яскравий приклад категорії подарунків, які нікому не потрібні.
Закінчивши, він підвівся і знову відчинив двері, наказав Еріці Фосс стежити за Кірі, яка все ще лежала під його столом, і вийшов у коридор.
Рат дякував Богу, що йому ніколи не доводилося працювати з Грегором Ланке. Племінник начальника відділу прийшов до відділу «E» на заміну інспектору Рату, який залишив там вакансію, коли перейшов до відділу убивств. Ланке-молодший, здавалося, не мав жодних амбіцій; він все ще не піднявся вище звання помічника інспектора, незважаючи на родинні зв’язки. Але принаймні він протримався на тій самій посаді вже понад два роки, без переведень та без попереджень, що було надзвичайним, враховуючи його посаду.
Рат стояв перед дверима й на мить задумався. Лобова атака, такою була обрана ним тактика, повна раптовість.
Він відчинив двері й увійшов без стуку. Рату пощастило: Грегор Ланке був у кабінеті сам. Його наступник у відділі «Е» швидко засунув стос фотографій у верхню шухляду свого столу.
— Що вам потрібно? — здивовано запитав він, і лише потім, здавалося, впізнав Рата. — Колего Рате? — сказав він. — Оце так сюрприз! Сумуєте за старою роботою?
Рат перейшов прямо до справи.
— Вітаю, колего, — сказав він. — Мені потрібен контакт з однією з ваших інформаторок. Маріон Бозецькі.
Ланке витріщився на Рата.
— Навіщо? — запитав він. — Ви ж працюєте у відділі вбивств, хіба ні?
Тактика несподіванки спрацювала. Ланке не заперечував наявність інформаторки на ім’я Маріон Бозецькі.
— Це стосується одного вбивства, — сказав Рат.
— Для цього було встановлено спеціальний алгоритм, чи не так? — запитав Ланке. Схоже, що він вже поспілкувався зі своїм дядьком. — Офіційний запит на секретну інформацію, наприклад.
— Це все так довго! — Рат прикинувся його товаришем. — Наші кабінети знаходяться на одному поверсі. Це максимум дві хвилини пішки.
— Ну, тоді ви знаєте, як швидко зможете повернутися за свій стіл і подати офіційний запит через директора Генната.
— Чому ви так швидко хочете мене позбутися? — запитав Рат. — Можливо, ви просто хочете якомога швидше ще раз подивитися на ті брудні малюнки? — Рат вказав на письмовий стіл Ланке, який належав йому ще два місяці тому.
— Колего, я вважаю, що вам слід якнайшвидше піти звідси. Інакше я змушений буду запитати директора Генната, чи дає він своїм людям достатньо роботи, — Ланке взяв слухавку.
Рат відступив. Він дізнався те, що хотів дізнатися.
— Без образ, друже, — сказав він і посміхнувся. Адже знав, що саме це найбільше роздратує Ланке.
Еріх Рамбов припаркував свій велосипед біля дерева на Форкенбекплац. Шарлі вчасно спішилася, перш ніж дістатися до площі, і тепер стояла обличчям до магазину медичних товарів. У відображенні у вікні магазину вона спостерігала, як Рамбов ретельно замкнув свій велосипед, накинув на плече шкіряну сумку, а потім рішуче рушив у дорогу. Шарлі залишила велосипед Грети біля ліхтарного стовпа, замкнула його і вирушила слідом за хлопцем на безпечній відстані, використовуючи численні дерева на площі як прикриття.
Їй довелося чекати близько чверті години, ховаючись біля різних крамниць на Ліппенерштрасе, перш ніж м’ясник знову вийшов з під’їзду батьківського дому зі шкіряною сумкою на багажній полиці. Рамбов приїхав на велосипеді прямо до Фрідріхсгайна, і цього разу Шарлі було легше встигати за шаленим темпом підмайстра різника.