— Я помираю, — скиглив він, — я помираю.
Шарлі опустила пістолет.
— Що в біса тут сталося? — запитала вона.
Кронберг одразу зрозумів, про який саме труп говорить Рат.
— Той, що зі сміттєзвалища? Він зовсім поганий. Повністю поїдений щурами. Незважаючи на те, що доктор Шварц каже, що бідолашний хлопець помер щонайбільше тиждень тому, лише два пальці залишилися більш-менш цілими, щоб з них можна було зняти відбитки.
— І тепер ви шукаєте його в картотеці...
— На щастя, не я особисто.
— В балістичному звіті сказано, що його вбили з «Ремінгтона»?
— Чую про це вперше, — на деякий час на лінії запанувала тиша. Кронберг ніби задумався. — Цікава гіпотеза, — сказав він тоді. — Досить екзотична зброя, але може підійти.
— Сьогодні це було в газеті, — сказав Рат. — Це має бути та сама зброя, що й у Гумбольдтгайні.
— Гм. Я не дуже шаную думку газетярів. Але в цьому випадку вони можуть мати рацію.
Рата це здивувало. Інформатор Фінка навіть був на крок попереду судмедекспертизи.
— Ви порівнювали відбитки цього невідомого трупа з відбитками Г’юго Ленца? Чи Руді Гьоллера? Вони ж є у вашій картотеці, чи не так?
— Щура Руді та Рудого Г’юго? Звичайно, у нас є їхні відбитки. Однак, наскільки мені відомо, мій колега дійшов тільки до літери «В».
— За алфавітом?
— Треба ж рухатися в якомусь порядку. — Рату здалося, що Кронберг трохи образився. — Що змусило вас подумати про Ленца та Гьоллера? — запитав він.
— Підказка, — збрехав Рат. — Я чув, вони обидва зникли безвісти.
Кронберг раптом голосно засміявся.
— Оце була б іронія, — сказав він. — Щура Руді з’їли щури, — потім він стишив голос і став схожим на змовника. — Я розгляну таку версію, пане інспекторе. Дякую за підказку.
— Без проблем.
Рат поклав слухавку. Він залишився останнім у кабінеті. На сьогодні досить. Він схопив Кірі за повідець.
Він з нетерпінням чекав кінця дня й зустрічі із Шарлі. Її запах на подушках цього ранку, він тримався в його носі цілий день, але тепер він хотів більшого. Як же швидко це сталося після того, як він вже почав звикати до самотності на вихідних.
Спочатку він поїхав до Луїзенуфер, прийняв душ і одягнув новий костюм, а потім рушив до неї. Цього разу він вирішив не дарувати квіти, а взяв натомість пляшку ігристого вина. Приводів для святкування було достатньо, хоча й не заручини, які знову не склалися, але все одно... Вчора ввечері він би й не подумав, що вони так швидко помиряться, навіть якийсь час сумнівався, чи помиряться вони колись взагалі. Навіть Кірі здавалася щасливою, коли зрозуміла, що повертається на Шпенерштрасе; не встиг Рат відчинити двері машини, як собака вискочила на вулицю й замахала своїм хвостом.
— Так, моя люба, — сказав Рат, — ти незабаром побачиш хазяйку.
Перш ніж увійти, він поглянув на свої з Кірі відображення у вітрині продуктового магазину поруч і поправив краватку. Вони обидва справляли гарне враження! Рат ще трохи поправив капелюха, потім зайшов у будинок і, насвистуючи, піднявся сходами.
Минуло досить багато часу, перш ніж двері нарешті відчинилися, і у нього знову виникло дивне відчуття. Але потім: жодного хлопця з посмішкою, жодного неприємного сюрпризу; Шарлі відкрила сама. Ну що ж!
— Гереоне!
Вона виглядала досить здивованою. Навіть більше, ніж він очікував. Швидше неприємно здивованою. Сьогодні він кілька разів намагався додзвонитися до неї, щоразу марно. Не дивно, подумав він, звичайно, вона не сиділа вдома цілий день, навіть якби вона була у відпустці; він би теж за подібних обставин не сидів на місці. І тоді він ще дужче чекав зустрічі з нею після роботи.
— Сюрприз, — сказав він без жодної на те потреби. Кірі помахала хвостом.
— Гей, ви двоє! — Шарлі нахилилася й почухала чорне хутро Кірі. — Це справді сюрприз.
— Тут вітаються лише з собаками?
Вона озирнулася, на сходах нікого не було, тоді вона поцілувала його, але залишилася в дверях, наче охоронець храму.
— Чи не запросиш нас увійти? Тоді тобі не доведеться хвилюватися, що старий Бретшнайдер дивитиметься, як ми цілуємося, і отримає через це серцевий напад.
На обличчі Шарлі з’явилося розкаяння.
— Я хотіла б. Але, на жаль, це неможливо.
— Чому ні? — Рат повільно усвідомив, що його тактика несподіванки знову зазнала невдачі.
Вона знизала плечима.