— Забудьте про Алекс. Вважайте мене своєю інформаторкою, піднесете це прокурору так: хтось із хорошими зв’язками у злочинному світі. Тоді я буду цапом-відбувайлом.
— А що станеться з вашою Алекс? Найуспішнішою грабіжницею берлінських універмагів?
— Алекс — розумна дівчина, яка пережила погані речі і потребує допомоги, щоб знову стати на правильний шлях. Я вірю, що вона зможе це зробити. Проте не за умови, якщо її посадять за ґрати. І взагалі: ви справді хочете закрити дівчину в поліцейському відділку, поки сержант Кушке все ще перебуває на волі і хоче її вбити?
— Так, я це розумію, — сказав Ланге. — Спочатку ми повинні арештувати Кушке, щоб вона більше не перебувала у небезпеці. Але чи зможемо ми зробити це за допомогою цього загадкового свідка? Якщо ця особа не вийде на зв’язок, і нам все одно буде потрібна Алекс як свідок — чи погодиться вона піти в поліцію?
Шарлі знизала плечима.
— Поки Кушке залишається на волі, Алекс ніколи на це не погодиться.
— Нагадує кота, що кусає себе за хвіст: нам потрібно, щоб Алекс допомогла посадити Кушке, але поки він гуляє на волі, ми не можемо посадити Алекс.
— Що ж, — сказала Шарлі, — ви маєте розв’язати цей гордіїв вузол, — вона загасила сигарету. — У будь-якому разі я не видам вам Алекс, я на її боці.
Вона сама собі дивувалася, ніколи б не повірила, що коли-небудь зможе так говорити, адже її навчали бути покірною та відданою державі. Чи це був рейнсько-католицький флегматизм Гереона? Чи вона насправді перебувала під його впливом?
Ланге мав нещасний вигляд.
— Це коштуватиме нам і голови, і шиї, — знову сказав він, похитавши головою.
— Якщо й так, — сказала Шарлі. — Тоді ми просто відкриємо разом своє детективне агентство, — вона намалювала руками уявну вивіску: «Приватні детективи Ланге та Ріттер, розслідування всіх видів справ». Звучить дуже перспективно.
Спроба трохи розвеселити нещасного Ланге провалилася, він тільки почервонів після її слів.
— Що ж, — сказала Шарлі й поклала сигарети назад у сумочку. — У будь-якому разі я виконала свою частину угоди. Я знайшла Алекс, — вона хотіла встати.
— Зачекайте, — сказав Ланге напрочуд різко, і Шарлі знову присіла у крісло. — Зачекайте! Є ще друга частина нашої угоди, не забувайте про це! Яка стосується сержанта Кушке. Мабуть, він теж сьогодні вранці читав газету, вам варто простежити за ним.
Шарлі зітхнула.
— Як довго я маю стежити за цим чоловіком?
Ланге посміхнувся й постукав по газеті.
— Доки цей свідок не звернеться до нас, і ми не зможемо взяти Кушке під варту. Або доки ваша Алекс не перегляне свою ситуацію і не здасться поліції. А я поки переговорю з Геннатом про можливе пом’якшення терміну її покарання та інші поступки в цій справі.
Шарлі встала. Хоча Ланге й міг легко почервоніти в її присутності, але він точно не був простаком. Вона зрозуміла: поки вона не вмовить Алекс здатися поліції, їй доведеться миритися з тим, що вона має стежити за Кушке. Хороша мотивація, яку Ланге сховав у своєму рукаві.
Дощ від самого ранку безперестанку стукав у шибки. Сприятлива погода для похорону. Тієї ночі Рат майже не спав, а також відчував легке похмілля, мабуть через те, що випив забагато коньяку, хоча після пізнього візиту до «замку» він більше не випив жодної склянки. Проте він був у своєму найкращому настрої, незважаючи на погану погоду і те, що вчора йому не вдалося провести ніч із Шарлі; фактично його відверто відшили. Але якби не ця відмова та половина пляшки коньяку, яку він випив після цього, йому, мабуть, не спала б на думку божевільна ідея вдертися до кабінету Ланке.
Він підрівняв свій проділ мокрим гребінцем та ретельно оглянув себе перед великим дзеркалом у спальні. Чомусь він собі подобався: весь у чорному та з елегантним циліндром, який він надів на голову трохи похило, цей костюм надавав йому такого серйозного вигляду, якого він зазвичай не мав. Шкода, що він міг одягатися так лише на сумні події, Рат ненавидів похорони, особливо поліцейські. Весь у чорному та з циліндром — так він востаннє одягався на похорон свого колеги Штефана Яніке. Хоча він і не знав поліцейського, якого ховали сьогодні, але Вайс особисто попросив його бути присутнім на похороні, адже вищі чини кримінальної поліції мають продемонструвати, що їм небайдужа доля патрульного поліцейського.
Двірник, який прочищав забитий водостік, зупинився, побачивши квартиранта з задньої прибудови, всього у чорному, з чорною собакою та чорною парасолькою, який йшов через двір, і приклав кінчики пальців до свого кашкета на знак привітання. Рат відповів йому, коротко піднявши парасольку, і зайшов у передню частину будівлі, де подзвонив у двері квартири на першому поверсі. Анемарі Леннарц виглядала здивованою й оглянула його з ніг до голови.