Він знайшов місце для паркування, і обидва чоловіка підійшли до входу на кладовище. Торнов попрощався з ним перед воротами.
— Дякую за те, що довезли мене, — сказав він, — але я мушу йти до своїх людей. В останній раз...
Рат кивнув і спостерігав, як він змішується з патрульними поліцейськими та вітає колег рукостисканням.
«Сумна нагода востаннє одягнути свій мундир», — подумав він і озирнувся. Цвинтар кишів людьми в уніформі. Тільки коли підкотили катафалк з труною, у натовпі настав порядок. Сині мундири очолили похоронну процесію, йдучи безпосередньо за віцепрезидентом кримінальної поліції Вайсом та командиром патрульної поліції Гаймансбергом, які слідували за труною. Вайс був весь у чорному, Гаймансберг, як і його люди, вдягнув уніформу. Поліцейський оркестр грав похоронну музику.
Рат чекав доволі довго і приєднався до процесії лише тоді, коли пройшли цивільні офіцери, і він упізнав перших колег з відділу «А» разом з Геннатом та Бьомом. За кілька метрів перед слідчими з відділу вбивств йшов загін поліції моралі, її керівник, кілька його комісарів та старших комісарів. Вернер Ланке кинув злий погляд через плече; очевидно, його племінник доніс йому про неприємний візит злого інспектора Рата. Проте не тільки поліцейські, а й незліченна кількість звичайних цивільних берлінців вирішили провести вбитого поліцейського в останню путь, прапороносці Рейху підняли над собою прапор Демократичної республіки, ще й преса надіслала своїх представників. Еміль Куфельд був соціал-демократом, і тепер було все більше доказів того, що той смертельний постріл зробив нацист, а не комуніст. Однак це не потрапило в заголовки газет.
Коли натовп зібрався біля могили, він спочатку поговорив з Магнусом Гаймансбергом. Командир патрульної поліції не був дуже балакучим. Тоді до труни підійшов Бернгард Вайс. Йому не потрібен був мегафон, щоб його почули, його берлінський голос можна було чутно усюди. І Вайс одразу знайшов правильну ноту. Ручки представників преси, які зробили паузу під час виступу Гаймансберга, тепер почали активно працювати в їхніх блокнотах.
Вайс лише коротко та з належним благочестям розповів про події на алеї Франкфуртер, а потім знайшов правильні слова, щоб вшанувати загиблого.
— Він не єдиний, кому довелося віддати своє життя, сумлінно виконуючи свій обов’язок, — сказав віцепрезидент, — не перший, і варто побоюватися, що й не останній. Біля цієї свіжої могили ми ще раз закликаємо всіх наших співвітчизників створити фронт розуму, порядності, людяності та бачити у кожному поліцейському людину, а не дичину, на яку можна безкарно полювати.
Подібні слова Вайс вже виголосив у штабі, перед своїми колегами з кримінальної поліції, але тут, біля труни загиблого патрульного, вони здавалися у сто разів більш актуальними. Усі були зворушені, включно з цивільними берлінцями, і серед усіх присутніх, хто був у скорботі, запанувало мовчазне відчуття єдності. Неважливо, чи ти був поліцейським, чи інспектором, чи звичайним громадянином, усі присутні відчули, що єдиним фронтом виступають проти насильства та терору на вулицях. Берліну набридли комуністи, нацисти та всі інші, хто плутав політику з перестрілками в дусі Дикого Заходу. Це давало підстави сподіватися, що Еміль Куфельд може виявитися останнім на довгий час поліцейським, убитим з політичних мотивів, як собі міркував Рат. Можливо, це місто було не таким вже й безнадійним, яким він бачив його відтоді, як прибув сюди навесні 1929 року.
Муніципальна лікарня у Фрідріхсгайні утворювала щось на зразок власного маленького містечка з дивовижних цегляних будівель, розташованих на околиці міського парку. Андреас Ланге відкрив двері в одну з цих будівель, де було чоловіче хірургічне відділення. Півтора роки тому Горст Вессель, боєць СА, якого нацисти зробили мучеником, помер тут на лікарняному ліжку від вогнепальних поранень.
Він знайшов палату, яку вказав йому черговий. Перед дверима стояв поліцейський у білому халаті. Ланге не довелося діставати своє посвідчення особи, його одразу впізнали без цього. Лікар та поліцейський кивнули помічнику інспектора.
— П’ять хвилин, — сказав лікар, перш ніж відчинити двері. — І без нервів. Рані потрібен відпочинок, щоб вона швидше загоїлася.
— Травма настільки серйозна? — запитав Ланге у чоловіка в білому халаті.
— Хлопцю неймовірно пощастило, що його внутрішні органи не зазнали ушкоджень.