Помічник інспектора кивнув і зайшов до палати. На ліжку лежав квадратний хлопець з блідим обличчям. Стражденний вираз йому не дуже пасував.
Ланге витяг свій блокнот і сів біля ліжка.
— Ви хочете зробити заяву, пане Крале? — запитав він, і хлопець повернув голову.
— Так, пане сержанте, — його голос звучав надто слабко.
— Помічник інспектора. Помічник інспектора Ланге.
— Сподіваюся, ви скоро знайдете цю повію!
— Будь ласка, давайте по черзі. Що ви хочете мені повідомити?
Ланге довелося взяти себе в руки. Він знав, що сидить біля ліжка неповнолітнього дрібного злочинця, відомого поліції, якого доставили до лікарні з неприємним порізом. І коли хтось такий давав свідчення добровільно, завжди була потрібна обережність. Головне питання полягало в тому, чому той, хто ніколи не хотів казати поліцейському, котра зараз година, раптом став таким балакучим.
— Я тут, — вів далі помічник інспектора, — тому що мої колеги сказали мені, що ваша заява пов’язана з пограбуванням «КаДеВе». Я сподіваюся, що це правда. Бо якщо я бачу, що хтось витрачає мій час даремно, я можу завдати йому чимало клопоту.
— Александра Райнгольд, — швидко сказав хлопець. — Це та, кого ви шукаєте. Вона пограбувала «КаДеВе».
— Це ми вже знаємо.
— Але хіба ви знаєте, яка ця сучка небезпечна? — Краль відкинув ковдру і показав тугу пов’язку, в котру він був загорнутий, наче мумія, для якої не вистачило матеріалу.
— Ця хвойда розрізала мені черево! Довелося зашивати!
Ланге уважно слухав.
— Це зробила Александра Райнгольд?
Краль кивнув.
— Вона небезпечна. Будьте обережні з нею, ви та ваші люди.
Ланге неуважно кивнув. Він не був схильний вірити цьому хлопцеві, очі якого палали бажанням помсти. Але тоді йому довелося згадати про рану на обличчі Йохена Кушке, і він більше не вважав, що ця заява була такою далекою від правди. Ця Алекс була небезпечною. А Шарлотта Ріттер поводилася так, наче ця дівчина трохи збилася з правильного шляху. Вона хоча б усвідомлювала, яку небезпеку становить Алекс?
— Де ви отримали це поранення?
— Я вистежив Алекс аж до її схованки. Це такий старий сарай на території скотобійні. Там вона мене й порізала. Без попередження, просто так.
— Тільки тому, що ви знайшли її схованку? Більше нічого не сталося?
— А що мало статися, пане?
— Це я вас питаю.
— Нічого, — Краль виглядав невинним, наче підстрелений олень. — Залишила мене там стікати кров’ю і втекла.
— Ви знаєте, куди саме вона втекла?
Хлопець у ліжку знизав плечима.
— Раніше вона жила на порожній фабриці осей на Рьодерштрасе, але давно звідти пішла, — він зробив таке обличчя, ніби замислився, і такий вираз не дуже пасував цьому хлопцеві. — Але, — сказав він, — є хтось зі служби у справах неповнолітніх чи із суду, чи ще хтось, хто їй допомагає. Ви маєте поспілкуватися з ними. Зрештою, служба у справах неповнолітніх не повинна покривати злочинців, чи не так?
Ланге кивнув. Він міг чітко собі уявити, як виглядала ця нібито працівниця зі служби у справах неповнолітніх. І він дуже хотів з нею поспілкуватися.
Вона знову сиділа у цьому кафе. І свій другий сніданок, булочку з сиром, вона замовила просто від нудьги — у «Тіці» вона могла б отримати її дешевше, за неї заплатив би Ланге. Вона сиділа тут вже більше години — перед нею стояла третя чашка чаю і лежала четверта газета, — і весь цей час спостерігала за мокрим від дощу фасадом будинку навпроти. Напис все ще був там, блідий і нечіткий, хоча Кушке вчора зробив усе можливе, щоб стерти його, а також йому трохи допоміг дощ, але якщо було на те бажання, його все одно можна було б прочитати. ПОМСТА ЗА БЕННІ З.! Написано свинячою кров’ю, як розповіла їй Алекс. Як доречно. Можливо, допоміг би новий шар фарби. Або три тижні безперервного дощу.
«Не будемо забігати наперед», — подумала Шарлі.
Дощ щойно припинився. Що за літо! У часи кайзера{98} сонце світило частіше. Чи їй це просто здалося? Коли кайзер зрікся престолу, їй було всього одинадцять, можливо, у такому віці запам’ятовуються лише сонячні дні.
У будь-якому разі сьогодні все було сірим на сірому. А Кушке поки ще не з’явився. Навіщо йому виходити в таку погоду, якщо немає нагальної потреби? Ймовірно, він вирішив використати свою відпустку, щоб добре виспатися. Чи він взагалі читав газети? Можливо, він принаймні вранці сходив до поштової скриньки, щоб взяти свіжу газету, і вже прочитав її, якщо мав таку нагоду.
Але чи це змусить його панікувати? Звернення поліції про пошук свідка? Ланге припустив, що Кушке може спробувати з’ясувати, хто саме був цим свідком. І таким чином вони могли б зібрати ще кілька доказів проти цієї людини. Принаймні так він їй це пояснив. Це була теорія. На практиці ж поки нічого не вийшло.