«Прокляття», — подумав Рат. Тут замішана ця Алекс. Тепер вона також стала вбивцею? Минулого вечора він не сказав Шарлі жодного слова про ту шмаркачку, яку побачив у її квартирі напередодні, і Шарлі теж нічого про неї не сказала. Але тепер він більше не міг мовчати про це. Що там сталося? Невже Шарлі настільки захопилася цією справою, що переховувала вбивцю?
— Зараз ми проводимо розслідування в усіх напрямках, — сказав Геннат, — й оскільки цю справу потрібно розкрити терміново, ми внесемо деякі зміни у нинішній склад відділу з розслідування вбивств.
Коли Будда особисто вів розслідування, воно завжди було особливим. Рат помітив, що навіть досвідчені слідчі почали нервувати, сподіваючись, що керівник відділу «А» покличе їх до своєї слідчої групи. Рат також відчув певний неспокій. Наче під час розіграшу, коли розігрували головний приз. У Генната завжди можна було чогось повчитися, і це також було корисним для вашої репутації. Для цього він навіть погодився б на співпрацю з Вільгельмом Бьомом. Геннат назвав його першим. Потім Грабовські, Мертенса і ще кількох помічників інспекторів, яких Рат не дуже добре знав. Сам він пішов з порожніми руками, як і Ґреф. Хоча Рат завжди вірив, що подобається Будді. Пліша та Плума навіть не було в залі, коли Будда оголошував свою команду, і тепер пленум мав з’ясувати чому.
— Також сьогодні вранці було знайдено тіло потопельника, яке витягнули зі шлюзу в Мюлендаммі, — сказав Геннат. — Я доручив опрацювати це колегам Геннінгу та Червінські.
Тож Геннат доручив більшості людей, які займалися справою Кубіцькі, загиблого бійця СА з Гумбольдтгайна, інші завдання. Залишилися тільки Рат, Ґреф і Торнов. Керівник відділу вбивств, ймовірно, вважав, що Рат і Ґреф ще мають виправити помилку минулих вихідних, оскільки Авраам Ґольдштайн досі був їхнім головним підозрюваним. Добре, що у них був ще один помічник в особі Торнова. Чи його також збиралися повернути у відділ розшуку? Ні. Після зібрання Геннат особисто відрядив Рата, Ґрефа та Торнова далі розслідувати вбивства.
Бьом передав їм справу розслідування смерті Кубіцькі, яка вже містила дві товсті архівні папки-скоросшивачі.
— Я сам заповнював одну з цих папок, — сказав Ґреф із кислою посмішкою, — сторінки марних протоколів допитів ймовірних свідків.
— Тоді ми вже знаємо, яку з них не потрібно буде читати, — пробурчав Рат. Він думав, чи з’являвся той старий єврей знову на порозі Ґрефа, щоб повторити свою заяву, але це було малоймовірно. Він передав одну папку помічнику інспектора, а іншу — Торнову і вже збирався йти, коли Бьом помахав ще однією папкою перед його обличчям.
— Хвилинку, — сказав старший інспектор. — Це також вам!
Рат подивився на нього з питанням в очах.
— Щойно отримав, — сказав Бьом, — з відділення швидкої допомоги. Схоже, в цій справі у нас з’явився другий труп. Ви коли-небудь чули про Щура Руді?
— З «Північних піратів»?
Бьом кивнув.
— Так. Кілька днів тому на сміттєзвалищі у Шонайхе було знайдено чиєсь тіло. Тим часом Кронберг однозначно ідентифікував його як Руді Гьоллера. Одна куля в голову, одна в груди. Ймовірно, та сама зброя, що і у випадку Кубіцькі.
— Прокляття, — вигукнув Ґреф. — «Північні пірати» вже знають про це?
— Ще ні, — буркнув Бьом, підозріло глянувши на Рата. — Але моя вам спільна порада: знайдіть Ґольдштайна до того, як його знайдуть «Північні пірати».
— Можливо, ви зможете знайти його завдяки цьому, — сказав помічник комісара Грабовські. — Це ймовірний слід.
Рат витріщився на теку, яку простягнув йому чоловік. Виглядало так, ніби люди Бьома хотіли позбутися всього, що мало хоч якесь відношення до цієї справи.
— Я нарешті дізнався, де Ґольдштайн купував цигарки, — продовжив Грабовські. — Його впізнав чоловік у тютюновій лавці за фотороботом. З його слів, чоловік, який відповідає опису Авраама Ґольдштайна, купив велику кількість американських сигарет марки «Кемел» на залізничному вокзалі «Штеттін» у неділю вранці.
Рат зазирнув у теку. Першим, що він там побачив, був довгий список адрес. Він був схожий на адресний довідник Великого Берліна.
— Що це? — запитав він.
— Я вже перевірив готелі, які розташовані поблизу, — пояснив Грабовські, — у радіусі кілометра чи близько того. Відсортовано за відстанню, а не за діапазоном цін. Може, він ховається в одному з них. Він вляпався в гучну історію. Але в цьому кварталі ніхто не зверне на це уваги.
Це був квартал Поетів біля залізничної станції «Штеттін». Проте поетичними тут були лише назви вулиць, які нагадували про великих романтиків Німеччини, в інших сенсах тут не було нічого ані романтичного, ані поетичного. Зупинка в районі вокзалу. Напівзруйновані фасади, темні підворіття, брудні бари, вулична проституція, наркобізнес, ціла програма. Квартал «Північних піратів».