— Я не ваша людина у штабі. Я роблю вам послугу, тому що я все ще вам дещо винен. Це все.
— Я просив вас прояснити обставини зникнення Г’юго.
— Я одразу сказав вам, що підозрюю, що там була пастка, в Остгафені. Що він, вірогідно, не вижив після цього.
— Вірогідно. І хто влаштував для нього цю пастку?
— Я спілкувався з колегами, які працюють над цією справою, — і це виявилося досить плідним спілкуванням. Пліш та Плум охоче поділилися з ним тим, що знали. Червінські, зокрема, здавалося, справді пишався тим, що керував розслідуванням і трохи командував своїм товаришем Геннінгом. — Судмедексперт встановив, що Г’юго Ленц не потонув, — продовжив Рат. — Хтось його застрелив. Одна куля в голову, одна в серце. Як і у випадку з Руді Гьоллером. Вважається, що труп Г’юго плавав у Шпрее кілька днів, перш ніж з’явився в шлюзі. Тож колеги припускають, що його викинули у воду десь вище по Шпрее. Вони ще не знають, що це відбулося у Остгафені.
— Але ви це знаєте.
— Я казав вам про це ще тиждень тому: Г’юго Ленц справді зайшов на територію Остгафена, але ніхто не бачив, як він звідти виходив. Наступного ранку його машина все ще була там, де він припаркував її минулого вечора. А потім лунали постріли, які, як стверджує нічний сторож, він чув біля холодильної камери.
— Ви обшукали там мій склад і нічого не знайшли.
— І все ж я думаю, що саме це там і сталося. Г’юго Ленца застрелив той, хто домовився зустрітися з ним в порту, на складі «Бероліни», тому що він почувався там у безпеці. Той самий modus operandi, що й у випадку зі Щуром Руді. За винятком, що того покинули на смітнику, а Ленца відправили у воду.
— І все ж обидва тіла були знайдені, — сказав Марлоу.
— Може, вбивці й хотіли, щоб їх знайшли, — зауважив Рат. — Понівечені та спотворені. Як попередження вам і «Північним піратам».
— А хто може за цим стояти?
Рат знизав плечима.
— Ще один клуб перснів. Або хтось інший, кого ви не включили у це рівняння.
Марлоу замислився.
— І цей хтось найняв американського кілера?
— Більше схоже на те, що цей хтось хоче повісити все на Ґольдштайна. Мені так здається. Все це виглядає трохи інсценованим.
— Ви мене дивуєте, пане інспекторе! Ви захищаєте гангстера!
— Це не міг бути Ґольдштайн. Я стежив за ним під час скоєння цього злочину.
— Мені здається, що він весь час вислизав від вас.
— Пізніше так. Але не в той день, коли зник Г’юго Ленц.
— У будь-якому разі, — сказав Марлоу, — у нас проблема. Тепер, коли остаточно встановлено, що Рудого Г’юго вбили, я змушений діяти.
— Ви хочете помститися? Не знаючи точно, хто за цим стоїть?
Марлоу знизав плечима.
— Не хочу, щоб ми неправильно зрозуміли один одного, — сказав він. — Я особисто не оплакую Ленца. Проте його смерть є образою для моєї організації. І всі припускають, що за цим стоять «Пірати». Тож «Піратам» доведеться за це заплатити. У будь-якому випадку вони занадто багато нашкодили у нас під носом протягом кількох тижнів. І хто знає, можливо, Лапке приклав до цього свою руку.
— Він та Щур Руді були найближчими друзями.
— І конкурентами.
— Можливо, ви трохи поспішили з висновками?
Марлоу подивився Рату прямо в очі своїм жорстким холодним поглядом.
— Мені доведеться діяти. І якщо ви не можете сказати мені, хто вбив Г’юго Ленца, то, ймовірно, за це будуть відповідати «Пірати».
— Ви знаєте, що почнеться в місті, якщо ви зараз підете проти «Піратів»? Пекельне кровопролиття.
— Як ви гадаєте, я можу з цим просто змиритися? Якщо я зараз не завдам удару у відповідь, у мене складається таке враження, що тоді проти мене виступить вся «Бероліна», перш ніж я встигну порахувати до трьох.
— Залякайте їх, якщо хочете. Побийте кількох «піратів», викрадіть кількох і замкніть їх у сирому підвалі. Але не ризикуйте відкритою війною, поки не будете впевнені на всі сто відсотків, хто насправді вбив вашого... ділового партнера.
— Тоді дайте мені цю кляту стовідсоткову впевненість.
— Я подбаю про це, — сказав Рат.
Марлоу задумався.
— Я даю вам три дні, — сказав він нарешті. — Рівно сімдесят дві години. Ми побачимося знову у неділю ввечері. І тоді я хочу отримати цю впевненість.
Рат кивнув.
— Отримаєте, — він загасив сигарету й підвівся.
— Ви не хочете повечеряти з нами?
— Для мене це надто близько до штаб-квартири, — сказав Рат.
— Не хвилюйтеся, ваші колеги не можуть собі дозволити вечеряти тут, — вичавив посмішку Марлоу. — А начальник поліції надто скупий для «Борхардта».