— Хочете кави?
— Із задоволенням.
Вона налила.
— Сідайте і складіть мені невеличку компанію, — запросила Крістін.
Рат почув цікаві відтінки в її голосі. Вона мала намір спокусити його, це було ясно як білий день. Він знав це, та все ж насилу встояв перед ерекцією, яку він раптово відчув. Цього разу думки про товсті руки теж не допомогли.
Рат зняв пальто й капелюх, сів поруч із Крістін за столик, потягував каву й намагався не дивитися на її пишні груди, які можна було добре розгледіти під темно-синім шовком.
— Дякую, — сказав він.
— Тут жарко, чи не так? — Крістін відкинула пасмо світлого волосся зі свого чола й трохи нахилилася вперед, помішуючи в чашці з кавою, щоб халат відкрив її груди. Рат вирішив, що саме час переходити до справи.
Він з брязкотом поставив свою чашку з кавою на блюдце.
— Ви працюєте не тільки на Йоганна Марлоу, — сказав він. — Ви також працюєте і на моїх колег з відділу моралі.
Говорячи це, він уважно стежив за нею. Вона залишалася напрочуд спокійною.
— А хіба ви теж одночасно не працюєте на Марлоу і на поліцію?
— Йдеться про вас, а не про мене.
Вона знизала плечима.
— Якщо ви добре заплатите, я працюватиму і на вас.
Вона сказала це з двозначним натяком, але тепер Рат був несприйнятливий до її спроб зваблення. Він не зводив з неї очей, дістав сигарету з пачки й запалив.
— Дякую, — сказав він, — не треба.
— Шкода.
Крістін враз запахнула поли свого халата.
— Можливо, вам краще сказати мені, від чийого імені ви тут, від імені Доктора М. чи від імені Доктора Вайса?
— Від свого імені.
Чим більше вона відходила від його запитань, тим більше Рат переконувався, що вона справді щось приховує. Фотографії, які він знайшов у столі Ланке, не були випадковими.
— Але це не означає, — продовжив Рат, — що мої замовники нічого не отримають від цієї розмови. Все залежить від того, як ви будете поводитися. Чи скажете ви мені правду, чи ні.
— Отже, ви мені погрожуєте?
— Я просто хочу вас попередити.
— Можливо, це я маю вас попередити. Як ви гадаєте, що зробить з вами Доктор М., якщо він дізнається, як ви тут зі мною поводитесь? Намагаєтеся шантажувати мене такими смішними речами!
— А як ви гадаєте, що він зробить з вами, коли дізнається, що це ви заманили Г’юго Ленца в смертельну пастку?
— Що ви маєте на увазі?
Її шок, хоч вона й швидко намагалася приховати його за напускною впевненістю, був справжнім. Рат лише зробив припущення, але після такої реакції він був упевнений, що його припущення було дуже близьким до істини.
— Це ви влаштували Г’юго Ленцу його контакти з поліцією, — сказав він. — Ленц думав, що нарешті зможе погратися зі зв’язками, які мав Марлоу і яким він так заздрив. Він сподівався витончено вирішити суперечку з «Північними піратами» і використати поліцію, щоб підставити їх, — Рат затягнувся сигаретою. — І саме ви породили в ньому ці надії. Можливо, ви навіть підказали йому цю ідею, прошепотіли її в його вушко.
— Я не розумію, про що ви говорите.
Ця відповідь остаточно підтвердила, що Рат був на правильному шляху. Крістін Мьоллер припинила всі спроби спокусити його, вона схрестила руки на грудях, підтягнувши відвороти халата. Тепер навіть її шиї не було видно.
— Ви добре знаєте, про що я говорю. Але пан Марлоу про це ще не знає, і я думаю, що це дуже корисно для вашого здоров’я, — Рат зробив паузу, щоб дати їй зрозуміти його слова, затягнувся востаннє й загасив сигарету. — І чи залишиться це так, чи ні, цілком залежить від вас. Якщо ви розповісте мені подробиці, це залишиться між нами, я даю вам моє слово. Але якщо ви будете поводитися вперто, або якщо я дізнаюся, що ви наговорили мені якісь нісенітниці, тоді вам доведеться пояснювати усі подробиці Марлоу.
— Яка ж ви брудна свиня.
— Це ваш вибір: розкажіть мені все, що знаєте. Тут і зараз. Або розкажете це Марлоу. Коли будете прив’язаною до стільця в якомусь запліснявілому підвалі.
Рату не потрібно було говорити чіткіше. Крістін Мьоллер все зрозуміла.
— Я не знала, що вони збираються його вбити, — почала вона. — Я думала, його просто хочуть заарештувати.
А потім вона розповіла йому все, що знала.
Чоловік виглядав знервованим. В житті він навіть більше був схожий на американського кіноактора, ніж на малюнку. Однак звали його не Гарольд Ллойд, а Геральд Тіман.
— Дякую, що ви зв’язалися з нами, пане Тімане, — сказав Геннат.