— Хай йому грець! І Будда відправив тебе на таке завдання!
— Гадаю, що у нього самого нечисте сумління. Проте він не очікував, що все обернеться таким чином.
— І тобі не дозволили мені про це розповідати?
— Геннат і Ланге не говорили про тебе конкретно, — сказала вона й усміхнулася йому вперше після того, як вони залишили Гарденбергштрасе. — Я не мала нічого нікому розповідати, тож не сказала й тобі.
— А чому кажеш зараз?
Шарлі взяла його за руку й потягнула їх з Кірі вздовж Гендельштрасе, повз рекламну колону, на кілька метрів угору вулицею Лессінгштрасе. Біля четвертого чи п’ятого будинку вона зупинилася.
— Тут це і сталося, — сказала вона. — Тут я зустріла поліцейського. Незадовго до того, як знайшла смертельно пораненого Кушке. Той простував мені назустріч, він прийшов з Гендельштрасе, з-за рогу.
— І?
— Цей поліцейський того ж дня обшукав квартиру Кушке. Квартиру своєї жертви.
— Один поліцейський вбиває іншого? Господи, це жахлива історія.
Шарлі кивнула.
— Досі ми вважали, що вбивця Кушке просто використав поліцейську форму. Як камуфляж. І, звісно, так він зміг легко зайти в квартиру покійного, наче його колега. Крім того, більшість домоправительок одразу стають струнко, коли бачать людину в уніформі.
Рат кивнув.
— Але тепер я знаю, що це все-таки був справжній поліцейський, — сказала Шарлі й подивилася на Рата з майже розпачливим виразом обличчя. — Гереоне, чоловік, який йшов мені назустріч в той момент три дні тому, це був Себастьян Торнов!
Коли все стало тихо, вона наважилася вибратися зі своєї схованки. Вона ніколи не думала, що знову дозволить замкнути себе в універмазі. Пограбування «КаДеВе», смерть Бенні, все це було лише два тижні тому. А тепер вона знову у «Вертгаймі»! Але іншого виходу у неї не було, їй терміново потрібні були гроші, щоб нарешті вибратися з цього міста, де її всі розшукували. Їй потрібна була готівка, і вона знала, що в цьому величезному, захаращеному будинку було достатньо грошей. Які були гарно розподілені по всій будівлі, по всіх поверхах та відділах. Звісно, з вечора в касах залишилася лише здача, а виручку за весь день відправили у сейф. «Вертгайм» мав для цього власне величезне сховище в підвалі, і зламати його було неможливо. Жоден зламувач сейфів не намагався цього зробити, навіть брати Сасс{105}, хоча Алекс порахувала, що у сховищі «Вертгайма» зберігається значно більше готівки, ніж у більшості банківських сховищ Берліна.
Легше було забрати здачу з кас. Особливо якщо знати, де зберігаються ключі від кас, які касири брали щоранку на початку зміни. І Алекс це знала.
Коштовності та годинники, це їй вже було непотрібно. Каллі був мертвий, і будь-хто, кому вони б запропонували ці речі, міг здати їх поліцаям. Отже, готівка. Переважно монети. Це досить непросто, але воно того варте. У кожній касі було монетами десь по тридцять марок. А в «Вертгаймі» була незліченна кількість касових апаратів, в багатьох відділах їх стояло декілька штук. Алекс не знала точної кількості, але їх мала бути принаймні сотня, враховуючи те, що вони були в найбільшому універмазі Європи. Сто разів по тридцять. Це додало б їй багато дзвінких грошенят, а разом з цим і велику вагу. Лише тому вона взяла з собою Вікі, інакше впоралася б самотужки. Але шлях втечі, який вона обрала, вимагає участі обох, особливо якщо вони не хочуть залишити свою здобич.
Тепер Алекс більше не соромилася красти у свого колишнього роботодавця. Це буде її остання справа, після чого вона назавжди покине Берлін.
Вона позичила сто двадцять марок, знайшла ці гроші в кухонній шафі, у глиняному горщику, де все ще пахло оселедцем. Вона витратила близько вісімдесяти марок, щоб придбати новий одяг для себе та Вікі, фарбу для волосся і, звичайно, заплатити за кімнату, в якій вони зупинилися. Вони фактично орендували її, щоб спокійно спланувати свою кампанію з помсти поліцаю-вбивці. Вона вже будувала з Вікі власний план, коли прочитала ту статтю в газеті. Спочатку вона не була впевнена, стаття була написана дуже розпливчато, але дзвінок Вікі у відділок на Віттенбергплац все підтвердив. Спочатку вони лише сказали їй, що Кушке у відпустці, але коли вона наполягла й зауважила, що має до нього приватну справу й відвідає його вдома, поліцейський усе пояснив їй по телефону. Йому було дуже прикро їй про це повідомляти, і він не знав, наскільки вона була близька із сержантом Кушке, але, на жаль, сержант трагічно загинув.