— В середу, — сказала вона, — десь о пів на першу.
Все збігалося! Похорон почався об одинадцятій, тоді він попрощався з Торновим і відтоді його не бачив. Цвинтар розташовувався прямо біля станції міської електрички. Треба зробити одну чи дві пересадки, але навряд чи знадобиться більше пів години або трьох чвертей години, щоб дістатися до станції «Тіргартен».
— Мені здається, ти справді бачила Торнова в Ганзафіртелі, — сказав він. — Я не знаю, що саме відбувається, але це якась збіса погана історія. Можливо, це теж пов’язано з вбивством Рудого Г’юго. І Щура Руді.
— Кого?
— Двох гангстерів. Поговорімо про це пізніше, я не можу тобі зараз розповісти більше, у мене тут ще є справи. Але я можу бути у тебе десь через годину. Зачекай на мене.
— Але...
— Просто зачекай. Всього одну годину. Тоді ми щось поїмо разом, і я все тобі розповім.
Він поклав слухавку, вийшов із тісної задушливої будки й швидкими кроками попрямував до церкви. Рат думав про те, як він зможе пояснити Шарлі, чому був так добре поінформований про смерть Г’юго Ленца, хоча і не займався цим розслідуванням у штабі. За жодних обставин вона не повинна дізнатися, що він працював на Йоганна Марлоу. Йому потрібно було знайти якийсь зв’язок зі справою Геннінга та Червінські. Пліш та Плум займалися цією справою, і вона знала, що вони працювали з ним більшу частину часу. І хіба вони не були вчора усі разом у їдальні? Але чи повірить вона йому, чи ні, тепер це мало другорядне значення, головним було те, що вони об’єднають свої знання, їм потрібно було з’ясувати, яким саме чином пов’язані між собою справи Кушке, Ленца та Гьоллера.
Він сподівався, що тут все владнається швидко. Щойно йому в руки потрапить Маріон Бозецькі, все інше стане на свої місця. У крайньому випадку він одягне на неї наручники і відвезе до штабу. Чому б інспектору у неділю не наткнутися на жінку, яку поліція безрезультатно розшукує вже більше тижня? Або, можливо, буде достатньо трохи натиснути на неї, щоб вона привела його до останнього сховища Ґольдштайна. Тоді він із задоволенням залишить наручники для Ейба Ґольдштайна і знову відпустить Маріон. Високу оцінку від Генната він отримає в обох випадках, хоча він явно віддав би перевагу варіанту з арештом Ґольдштайна. Після чогось подібного можна отримати в «замку» досить непогану репутацію. Тим паче що цей чоловік двічі вислизав крізь його пальці.
Рат увійшов до церкви святого Норберта через середній вхід. Йому довелося перетнути невеликий передпокій, перш ніж увійти до нави. Рат побачив купель зі святою водою і, не замислюючись про це, занурив у воду кінчики пальців і перехрестився. Він давно не був у церкві, не кажучи вже про відвідування меси, але ритуали, яких його навчали у дитинстві, все ще працювали. Один раз католик — назавжди католик, незалежно від того, віриш ти в Бога чи ні. Рат не завжди був впевнений у своїй вірі, але він ніколи не сумнівався в тому, що він католик, хотів він цього чи ні.
Тепер він знову відчував його, знайомий запах католицької церкви, який, здавалося, був однаковий скрізь у різних куточках світу, всюди відчувався цей шматочок дому, шматочок дитинства. Можливо, це було одне й те саме, дім і дитинство.
Рат повільно йшов навою. Він був зовсім сам, його кроки відлунювали від білих стін. Від Маріон Бозецькі не залишилося і сліду. У церкві було прохолодно, приємно прохолодно, піт холодив його шкіру. Куди, чорт забирай, зникла ця жінка? Рат заглянув у сповідальню — порожньо. Зазирнув навіть у ризницю, але і там нікого не було. Зверху в органній галереї? У будь-якому випадку вона все ще повинна бути в церкві, він не бачив, як вона виходила. Він повільно піднявся сходами, які ховалися в одній із веж і вели на верхні поверхи, до флігеля будівлі, що виходив прямо на вулицю. Це було більше схоже на ряд кабінетів, ніж на житло пастора. Рат з цікавістю озирнувся. Невже Маріон Бозецькі зникла в одному з цих кабінетів? Вона прийшла в гості до священника?
Він постукав в одні з дверей. Ніхто не відповів. Він повернув ручку, двері були незамкнені, він відкрив їх і зазирнув усередину. Кімната була обставлена подібно до їхніх кабінетів у «замку»: письмовий стіл, телефон, бюро, навіть друкарська машинка на меншому столику біля вікна. Лише велике розп’яття та багато маленьких зображень різних святих і мадонн робили цей кабінет дещо відмінним від поліцейського управління. Замість обов’язкового портрета Гінденбурга на стіні висіла невеличка картина, написана маслом. На картині був зображений святий у премонстрантському вбранні з монстранцією{106} та чашею, з якої виповзав павук. Рат туманно пригадував цю історію, згідно з якою святий Норберт фон Ксантен одного разу випив павука, який впав у його чашу, і зробив це з презирством до смерті та насамперед з вірою в Бога. Одна з багатьох історій про святих, які йому вбивали в голову в дитинстві. Він глянув крізь одне з двох арочних вікон. Унизу на Мюленштрасе він побачив, як на сонці виблискував його «Б’юїк».