Ні, окрім святого з павуком у чаші, тут не було нічого особливого. Рат вийшов з кабінету. Після чого він постукав у двері навпроти. Знову немає відповіді. Кімната, до якої він зараз увійшов, була темною. Він пошукав вимикач, але перш ніж встиг його знайти, на нього щось стрибнуло.
Рат відчув удар у підборіддя, але він був не повної сили, адже інспектор щойно відвернув свою голову в інший бік. Такий удар прямо у підборіддя, ймовірно, вивів би його з ладу, замість цього він відчув лише нестерпний біль у нижній щелепі й упав спиною на одвірок. Постать, яка стрибнула на нього з темряви, одразу опинилася поруч із ним, зацідила йому кулаком у живіт, так що він не зміг дихати, й намагалася прослизнути повз нього у двері, але у Рата вистачило розуму поставити незнайомцю підніжку. І у зовнішньому світлі коридору він побачив, хто на нього напав.
Авраам Ґольдштайн.
У Рата не було багато часу дивуватися тому, що Маріон Бозецькі, яку він бачив, коли вона сюди заходила, зникла, а натомість він знайшов Ґольдштайна. Він спробував перевести подих і побіг за Ґольдштайном, який швидко звівся на ноги і вже мчав сходами. Рат трохи наздогнав його, але він би не зміг його впіймати, якби не стрибнув на півдорозі вниз, прямо на Ґольдштайна, який вже стояв біля підніжжя сходів і озирався якраз перед тим, як Рат налетів на нього, і обидва вдарилися об кам’яну підлогу. Рату було м’якше, ніж гангстеру, він опинився зверху. Ґольдштайн насправді був трохи ошелешений цим падінням, і Рат підрізав його, коли той намагався підвестися. Ґольдштайн упав навзнак у наву, його руки намагалися знайти опору, але лише скинули кілька молитовників з полиці. Рат пішов за ним, хотів вирубити чоловіка, адже у нього не було іншого вибору, тому що він через свою дурість залишив наручники в машині. Але коли він спробував вдруге вдарити гангстера, який хитався, той ухилився від удару, і, падаючи на спину, схопив Рата за руку й покотився назад. Рат не розумів, що з ним сталося; Ґольдштайн міцно схопив його за руку й тягнув донизу всією вагою свого тіла, водночас він відчув черевики американця на своєму животі, а тоді вдарився об лави, коли Ґольдштайн відпустив його руку, продовжуючи котитися. Почувся гучний гуркіт, коли тверда деревина вдарила Рата по лобі, на коротку мить він побачив зірки і відчув, що його хитає так, наче він був на кораблі в бурхливому морі.
Тоді Ґольдштайн опинився над ним і, схопивши його за комір, підтягнув вгору, але Рат зміг ухилитися від його удару і у відповідь завдав удару ногою в пах, що на мить відволікло увагу Ґольдштайна. Він побачив свій шанс завдати останнього удару і нарешті відправити американця у царство снів, як раптом відчув сильний удар у праву частину голови і почув гучний дзвін, схожий на звук гонгу, а після того як він побачив короткий яскравий спалах, який, здавалося, осяяв усе навкруги, в його очах почорніло.
Вона ходила по квартирі ще більш нервово, ніж до того, як він їй зателефонував. Вона вже викурила щонайменше сім сигарет, одну за одною. Вона не знала, радіти їй чи ще більше злитися на цього дурня. Він ледве дозволив їй вставити хоч слово. «Я трохи поспішаю», — кепкувала вона з нього, але це не допомогло вгамувати її гнів і тривогу. Що він взагалі собі думав? Ось так кинути слухавку! Принаймні він поступився. Але що він сказав про тих гангстерів? Їхня смерть якось мала бути пов’язана зі смертю сержанта Кушке? Рудого Г’юго знайшли мертвим у шлюзі Мюлендамм. А про розслідування Гереона вона зовсім нічого не знала.
Вона не знала чому, але чомусь його дзвінок змусив її нервувати ще більше, ніж вона нервувала перед цим. Вона неспокійно ходила колами по квартирі. Вона відчувала гостру потребу щось зробити, але не мала жодного уявлення, що саме мала зробити. А він змушував її чекати. Її цікавість, хоч як вона про це й шкодувала, переважила її гнів. Година вже наче минула, де ж він? І хто міг викликати Гереона раніше? Чи було це пов’язано з його новими відомостями у справі?
Нарешті, дзвінок у двері!
Шарлі подивилася на годинник. Гереон подзвонив їй сорок сім хвилин тому. Навіщо він так поспішав? Це було зовсім на нього не схоже.