Судячи з усього, оперативне керівництво було не винним, грабіжник магазину намагався втекти через фасад і впав під час цієї зухвалої дії. Такі речі траплялися. «На одного такого менше», — сказали кілька колег у їдальні, і навіть не намагалися стишити свої голоси. Довгий час було інакше, людське життя було людським життям. Покійник з «КаДеВе» був ще майже дитиною, принаймні так він виглядав, його ще не впізнали. Отже, трагічний випадок. Начальник оперативного відділу, молодий лейтенант поліції, не просто шкодував про смертельний інцидент, Ланге навіть довелося його втішати, бо чоловік був у розпачі. Що й не дивно: такий молодий, а на його плечах вже така відповідальність. Лейтенант Торнов був десь на два роки старший за Ланге, і помічник інспектора не знав, як би він впорався з подібним випадком.
А вчора ввечері — Ланге вже зібрав речі і збирався вийти з кабінету — зателефонував доктор Шварц. Саме цей дзвінок переслідував помічника інспектора всю ніч і змусив його погано спати. «Я маю дещо вам показати, — сказав судмедексперт, — чи можете ви прийти вранці на Ганновершештрасе? Бажано до початку робочого дня».
І ось тепер Ланге стояв на сходах будівлі із жовтої цегли на жвавому ранковому вітерці, відчуваючи нудоту в шлунку й дедалі більше шкодуючи про те, що він сьогодні поснідав. Він уже був нагорі сходів, прямо перед вхідними дверима моргу, але вагався зайти всередину. Досі помічник інспектора відвідував кабінет судмедексперта лише разом із супроводом, як додаток до комісара, що завжди давало йому можливість стояти трохи осторонь і не придивлятися. Можливість, якою він користувався регулярно. Але тепер йому потрібно зайти всередину і зустрітися віч-на-віч з тим, що чекало за цими стінами. І це був цинічний медик та розрізані трупи.
Він знову вдихнув на повні груди, а потім ступив у кахельний світ моргу. Вахтер лише кивнув, коли помічник інспектора показав його посвідчення.
З вчорашнього вечора Ланге ламав голову над тим, чому Шварц викликав його особисто, чому він просто не відправив звіт судово-медичної експертизи внутрішньою поштою. Тоді звіт вже лежав би у нього на столі в кабінеті, і він міг би спокійно вивчати його у тиші за чашкою кави й підшити до справи. Насправді він сподівався, що в цьому випадку зможе уникнути поїздки до моргу. Хлопчик впав з четвертого поверху і загинув, яка різниця, які кістки були зламані і які внутрішні органи пошкоджені? Якщо це було зазначено в документах, то чому він мав ще й дивитися на це особисто? Шварц, ймовірно, просто хотів пограти з ним у дім з привидами і шокувати молодого й зеленого помічника інспектора, принаймні його колеги сказали, що судмедексперт має схильність до таких жартів, особливо з молодими офіцерами.
Ланге відчинив розпашні двері до кабінету розтину, його погляд був прикутий до підлоги, а подумки він приготувався побачити відрізані кінцівки чи голови, розрізану черевну порожнину чи принаймні відкриту грудну клітку. Найгірше, що він коли-небудь бачив у криміналістиці, — це голова з акуратно відрізаною верхньою частиною черепа, через що мертвий був схожий на один з тих глиняних пивних кухлів із обличчям Бісмарка{25} та відкидною кришкою у вигляді шолома з шипами. На щастя, Ланге зміг відвернутися в інший бік, але інспектор мав на це дивитися. Так само, як і йому доведеться подивитися на це. Помічнику інспектора, який веде розслідування.
Нарешті він наважився глянути вгору і був здивований. Нема ніякого кабінету жахів. На столі для розтину лежало тіло, але воно було повністю накрите простирадлом. Судмедексперт навіть не взяв з офісу кілька огидних зразків зі своєї колекції — його «мулярні банки», як їх називали його колеги, — щоб виставити їх тут. Доктор Шварц сидів за столом і робив нотатки. Побачивши Ланге, він підвівся і простягнув йому руку.
— А, ось і ви. Також рання пташка?
— За потребою.
— Мій помічник щойно зварив каву. Хочете чашечку?
— Дякую.
— Дякую, так, чи дякую, ні?
— Дякую, ні.
— Шкода. Ви не спробуєте найкращу каву в Берліні. Кажуть, вона будить навіть мертвих. Шкода, що вони більше не можуть її пити.
Ланге боязкою посмішкою відповів на давній жарт судмедексперта. Шварц, який зберігав незворушний вираз обличчя, підштовхнув помічника інспектора до столу для розтину і вказав на накрите тіло.
— У будь-якому разі приємно бачити вас тут, я хочу вам щось показати, як би це сказати... одну трохи дивну річ. Я не можу просто написати про це у звіті, не обговоривши спершу з вами.