— Де саме перебували ці офіцери?
— Гансен охороняв ліфти та сходовий майданчик, а Кушке прочісував поверх. Він виявив одного з грабіжників надворі на парапеті. Хлопець спробував втекти за допомогою свого зухвалого лазіння і впав. Крапка.
— Ви не відповіли на моє запитання. Де саме був Кушке, коли хлопець впав?
— Вам доведеться запитати його особисто.
— Я це зроблю. Але ви провели цю операцію і написали звіт, я хочу почути вашу оцінку.
— Кушке був у галереї, коли хлопець впав, ви вже це знаєте. Він намагався йому допомогти, але... Ви також вже знаєте, що він запізнився.
— Як би ви оцінили старшого сержанта Кушке? Як офіцера і як людину?
— Для мене це не окремі категорії, — сказав Торнов. — Старший сержант Кушке — досвідчений поліцейський, людина, яка завжди зберігає спокій навіть у найскладніших ситуаціях.
— Як би ви описали його нервовий стан?
— Ну як? Кушке мужній. У нього є яйця, якщо ви хочете це почути.
Гільді Штеффенс знову довелося придушити свій сміх.
— Він не з тих, хто тікає, коли пахне смаженим. Ось такий він.
— А інша можлива реакція?
— Що ви маєте на увазі?
— Коли ситуація стає небезпечною, є дві можливі реакції: втеча чи напад.
— Я не розумію, до чого ви ведете?
— Чи старший сержант Кушке іноді втрачає самовладання і — як би це сказати — діє невиправдано жорстоко?
— Зовсім ні. Кушке — один з найбільш розсудливих офіцерів у моєму загоні.
Ланге відкрив свою папку.
— Тоді ви не знаєте про... — почав він, читаючи документ. — О, я бачу, це було задовго до вас.
— Пробачте, що?
— Це зараз неважливо. Повернімося до поточної справи. — Ланге знову закрив папку. — Чи є свідки смертельного падіння? Окрім старшого сержанта Кушке?
Якщо Торнов і був стурбований маневрами Ланге, він не подав жодних ознак цього.
— Я і про це вже вам казав, — тихо сказав він. — Жоден з моїх людей не бачив падіння. Як і жоден з перехожих, яких ми опитали на Пасауерштрасе.
— А інший грабіжник?
— Тобто?
— Кілька офіцерів кажуть, що інший хлопець присів біля тіла свого друга, перш ніж втекти. Можливо, він щось бачив.
— Можливо. Але щоб розпитати його про це, потрібно спочатку його знайти.
Ланге кивнув.
— Повернемося до ситуації в галереї: старший сержант Кушке був нагорі й перелазив через парапет, бо хотів допомогти хлопцю. А той, можливо, відмовився від допомоги?
— Тобто?
— Наприклад, чи міг він спробувати відштовхнути старшого сержанта Кушке, чи міг він відбиватися від нього кулаками?
Торнов хвилину мовчав, це був добрий знак.
— Не знаю, — сказав він згодом, — але ви краще самі запитайте це у старшого сержанта. Проте я також не розумію, як можна відбиватися від когось, коли ви висите, обома руками тримаючись за парапет. Що наштовхнуло вас на таку ідею?
На це запитання Ланге не відповів, він промовчав і зробив замітку у папці. Власне, він лише намалював дім Святого Миколая під одним із вчорашніх протоколів допиту, але цей короткий запис не міг трохи не збентежити надмірно самовпевненого лейтенанта поліції.
Звичайно, спочатку начальник підтримував своїх підлеглих, навіть коли вони в чомусь винні, це було само собою зрозуміло. І там, на фасаді «КаДеВе», сталося дещо, що не збігалося з тим, що розповідали офіцери, можливо, навіть вбивство. Торнов знав про це — чи тільки підозрював — і намагався покрити когось із своїх людей? Старшого сержанта Кушке, який сьогодні такий незамінний? У всякому разі він трохи збив пиху з цього слизького лейтенанта поліції, і цього поки було достатньо.
Ланге відклав ручку й підвівся.
— Що ж, ось і все, — сказав він.
— Ось і все? І тому ви викликали мене сюди?
— Ви самі просили зробити все швидше, — він потис Торнову руку на прощання. — Чи не могли б ви передати старшому сержанту Кушке, щоб він зайшов до мене завтра об одинадцятій ранку?
Торнов зустрівся з Ланге поглядом, ніби читаючи думки помічника інспектора, і кивнув.
— Звичайно, — сказав він. — Завтра об одинадцятій.
Щойно чоловік вийшов за двері, Ланге знову запалив загашену «Муратті».
— Мені тепер потрібно надрукувати ці свідчення? — запитала стенографістка, встаючи.
— Не потрібно, фройляйн Штеффенс. Ви самі чули, ми вже маємо ці свідчення в протоколі. Просто викиньте свої нотатки і покінчіть із цим. Сьогодні такий гарний день.
Гільда Штеффенс подивилася на помічника інспектора так, ніби він втратив розум, але потім зібрала свої речі й вийшла з кімнати. Ланге глибоко затягнувся цигаркою й відкинувся на спинку крісла. Можливо, йому ввижалися привиди, можливо, він занадто багато прочитав у поведінці офіцера, але він був певний, що лейтенант Торнов принаймні здогадувався, що під час операції, за яку він відповідав, сталося щось, чого не мало статися. Торнов збирався почати кар’єру інспектора, звісно, було б прикро, якби одна чорна пляма в його особистій справі одразу затьмарила б все його майбутнє. Ланге довелося переконати лейтенанта усвідомити те, що в цьому випадку співпраця буде кращою для його кар’єри, аніж мовчання. Якби на його боці був керівник оперативного відділу, якби він міг впоратися з цим питанням, то незабаром Кушке вже був би на гачку.