— А ти все ж таки єврей, чи не так? Те, як ти розмовляєш!
— Наплювати, хто він такий, Штефане, у будь-якому разі йому потрібно вкоротити язика.
— Так воно і є: любиш поплескати губами, зараз швидко отримаєш великі губи!
Троє чоловіків підійшли до нього, поки їхній ватажок усе ще залишався на задньому плані й намагався впоратися зі штанами, які він надто швидко намагався застібнути. Чоловік, якого товстий назвав Штефаном, стояв перед Ґольдштайном і дивився на нього.
— Ти зовсім не виглядаєш як єврей, — сказав він. — Я не знаю, навіщо тобі втручатися, все одно це була помилка.
Ґольдштайн жбурнув цигарку в траву.
— Фак ю{54}, — сказав він, засовуючи руки в кишені пальта.
— Ми в Німеччині, — сказав Штефан, — а в Німеччині розмовляють німецькою. Зараз ми вас цього навчимо.
Ґольдштайн пильно стежив за худим чоловіком і побачив, як той непомітно змахнув правою рукою. Перш ніж той встиг його вдарити, він врізався своїм чолом у ніс чоловіка. Штефан закотив очі й упав на землю, з його носа бризнула кров. Залишилося троє.
— Ну як? — запитав Ґольдштайн. — Це ви розумієте? Чи для цього вам теж потрібен перекладач?
До товстуна нарешті повернулася здатність розмовляти.
— Ми не просто розуміємо цю мову, ми нею розмовляємо, — сказав він. — Покажи йому, Ґерде!
Чоловік на ім’я Ґерд, мабуть, був тим, хто щойно одягнув кастет на свої пальці.
— Зі мною таке не пройде, мудаку, — сказав він, — ще й без попередження, так нападають тільки боягузи.
— Гаразд, цього разу із завчасним попередженням, — Ґольдштайн витягнув свій «Ремінгтон» з кишені пальта. — Ще один крок, і ти отримаєш дірку в своїй модній уніформі!
Ґерд зупинився на середині свого руху вперед і невпевнено втупився в ствол пістолета. Тоді він спробував відновити втрачену в собі впевненість, звертаючись до червонопикого.
— Поглянь на це, Ґюнтере, у нього є пістолет. Здається, у нас нічого подібного нема.
— На твоєму місці я б краще його прибрав, — сказав червонопикий Ґюнтер. — Якщо ти думаєш, що СА{55} буде ходити зовсім беззбройною у такому комуністичному кварталі, як цей, то ти помиляєшся.
— Мушу вас попередити. Якщо хтось із вас вирішить витягти з кишені щось, що хоч віддалено нагадує пістолет, у вас теж буде дірка в сорочці.
Мабуть, Ейб приділяв занадто багато уваги ватажку та кастету Ґерда, бо не звертав уваги на третього. Помітивши краєм ока якийсь рух, він відчув міцну хватку на своїх руках. Незважаючи на те, що він очікував усього, він був заскочений зненацька, втратив рівновагу і впав на землю разом зі своїм нападником. «Ремінгтон» вистрілив, і він почув чийсь крик.
— Ні, моя нога!
Коли вони впали на землю, міцна хватка на мить послабилася, і Ґольдштайн вдарив нападника у скроню своєю правою рукою з «Ремінгтоном» на повну силу. Цього було достатньо. Чоловік був поза грою.
І не тільки це. Ґерд сидів на галявині біля непритомного Штефана, він тримав свою праву ногу лівою рукою і правою, на якій все ще був кастет. Кров сочилася між його пальцями темними блискучими лініями й капала на землю.
— Прокляття, моя нога! — закричав він. — Що ти наробив, недоумку?!
Ґольдштайн подивився на товстуна, але той усе ще стояв осторонь і не зробив жодного руху, щоб підійти ближче. Ґольдштайн звівся на ноги, готовий зустріти наступну атаку.
Але товстун зупинився.
— Отже, — сказав він, — тепер усе буде інакше. Геть зброю!
Ґольдштайну здалося, що він недочув, а потім побачив «Люгер» у руці чоловіка, готовий до стрільби.
— Я тебе попереджаю, — сказав Ґюнтер, — я хороший стрілець. Кидай пістолет.
Ґольдштайн знизав плечима.
— Знаєш, у таких ситуаціях не має значення, хто кращий стрілець.
— Це чого? Що ж тоді має значення?
— Має значення те, хто вміє зберігати холодний розум.
— Опусти пістолет! Кидай його негайно!
— Розумієш, ось це я і маю на увазі. Ти занадто нервовий, твій голос занадто гучний. Твоя рука ось-ось почне тремтіти від хвилювання. Як ти тоді збираєшся прицілитися?
— У такого великого мудака, як ти, я вже точно влучу!
— Але твоя проблема в тому, що ти навіть не хочеш у мене стріляти. Ти не можеш це зробити, ти до цього не готовий. Інакше ти б давно вже це зробив.
Тепер «Люгер» почав тремтіти.
— Стріляй, нарешті, — крикнув Ґерд, — добий його! Ця свиня поцілила мені в ногу! Це самооборона!
Ґюнтер вже відходив, але «Люгер» усе ще тримав у своїй руці.
— Мені здається, настав час для невеликого попередження, — сказав Ґольдштайн, киваючи на «Люгер». — Я раджу тобі кинути зброю, інакше я вистрілю в твою руку. Ти коли-небудь думав, яким незручним і незграбним може бути життя без правої руки?