— Доброго ранку, пане директоре! — Рат підняв свого капелюха. — Пане старший інспекторе!
— А, інспекторе Рате! — Геннат упізнав його, але Бьом замовк на півслові й кинув на порушника спокою недобрий погляд. — Ви знову вдома? — продовжував Геннат. — Як поживаєте?
— Дякую, що цікавитеся. Я просто хотів дізнатися, як справи у відділі «A». Польова служба майже нічого не приносить. І, судячи з усього, кількість смертей знову зростає.
— Ну, це й справді трагічний випадок, те, що сталося з нашим колегою. Ми розглянемо це найближчим часом на нашому зібранні.
— І наш колега Бьом також розслідує якусь смерть, як я чув?
Бьом кинув другий, ще більш злий погляд, і Рат розцінив це як маленьку перемогу.
— Вчора у Фрідріхсгайні знайшли тіло, — сказав Геннат. — Продавець вживаних товарів лежав у жахливому стані в підсобній кімнаті свого магазину. Все свідчить про вбивство з метою пограбування, ось тільки той чоловік був відомий у колах поліції своїми зв’язками з клубом перснів «Бероліна».
— І тому я підозрюю інший мотив, окрім вбивства з ціллю пограбування, — втрутився Бьом, мабуть, бо дуже бажав знову щось сказати. — Як відомо, «Бероліна» й «Північні пірати» зараз не в добрих стосунках. Я не здивуюся, якщо вбивство з метою пограбування виявиться просто ширмою. У будь-якому разі у нас є деякі невідповідності.
— Ви маєте на увазі розплату в кримінальних колах? — нашорошив вуха Рат. — Як ви гадаєте, — запитав він Генната, — чи зможу я відвідати ранковий брифінг у відділі «А»? Просто щоб бути в курсі подій, якщо я повернуся туди зі своїми людьми найближчими днями.
Геннат подивився йому в очі, ніби бажаючи виявити глибші мотиви Рата, справжні мотиви його інтересу. Риси обличчя Будди завжди виглядали трохи сонними, але його очі були такими уважними, а погляд таким пильним, що Рат не зміг не кліпнути. — У будь-який час, — сказав тоді Геннат, — якщо ви зможете узгодити це зі своїми поточними обов’язками. За вашим призначенням, я маю на увазі.
Не схоже на те, що Геннат серйозно розглядав можливість повернути своїх людей від Вайса. Рат приховав своє розчарування й кивнув.
— Звичайно, — сказав він.
Трохи пізніше він сидів у маленькій конференц-залі зі своїми старими колегами, і все було як завжди. За винятком того, що Ґрефа не було. І, звісно, Геннінга та Червінські теж, їм дозволили відіспатися після нічної зміни. Рат лише одним вухом слухав, як помічник інспектора Ланге розповідав несуттєві речі про мертвого хлопчика з «КаДеВе», чию особу вони принаймні змогли встановити, а помічник інспектора Мертенс говорив про вчорашню стрілянину на сході, де розслідуванням керував департамент внутрішніх справ, а відділ «А» використовували в цій справі лише для допомоги. Бути на побігеньках у політичної поліції — гіршого для слідчого й бути не може. Мертенс вдавав хорошу міну за поганої гри, адже він нічого не міг зробити, зважаючи на свій ранг; однак помічник інспектора не міг приховати свого задоволення, що ВС, незважаючи на всі зусилля, які вони доклали, так і не змогла ідентифікувати особу стрільця. Мертенс вважав, що той «факт», що ці постріли були зроблені, звичайно ж, комуністом, був радше виданням бажаного за дійсне з боку політиків, аніж справжнім фактом, навіть якщо він не сказав про це відкрито.
Тоді Бьом вийшов на подіум і привернув увагу Рата. Бьом, очевидно, нічого не дізнався про зникнення Рудого Г’юго, він лише повідомив, що Г’юго Ленца, який також був у списку його підозрюваних, досі не знайшли ані вдома, ані в його улюбленій кнайпі. Не в «Мулакрітце»{56}, як завжди думав Рат, а в «Передпокої купідона» у Фрідріхсгайні. У барі, який Рат відвідав учора. Прокляття! Важко було уявити, що було б, якби він зіткнувся там з кимось із людей Бьома!