Выбрать главу

У бляшанці для речових доказів лежала заплямована кров’ю та брудом куля.

Бьом схвально кивнув.

— Перед балістичною експертизою вам слід віднести це в кабінет судмедексперта і здати цю кров на аналіз, — сказав він. — Нам потрібно переконатися, що це справді знаряддя вбивства.

Кронберг похитав головою.

— Знаряддям вбивства був не пістолет, — сказав він. Було помітно, що криміналіст був щасливий, що зміг знову поставити в напружене становище слідчого з відділу вбивств. Драматична пауза, здавалося, була довшою, ніж раніше, і Бьому вже почав уриватися терпець. Певно, він спохмурнів, адже тепер Кронберг на знак вибачення знизав плечима. — Я не хочу робити висновки за судмедексперта, — швидко сказав він, — але якщо я правильно визначив характер поранення, то знаряддя вбивства — або ніж, або кинджал. У всякому разі це якась колюча зброя.

— Ви її знайшли?

Кронберг похитав головою.

— Ми все ще шукаємо, але злочинець, ймовірно, забрав її з собою. Чи закинув десь у річку Панке, чи ще кудись. Але... — він знову вдягнув своє розумне обличчя.

Бьом закотив очі.

— Але що? Нумо вже до справи!

— Я впевнено можу стверджувати, що це була за колюча зброя, — переможно сказав Кронберг. — Цілком ймовірно, це окопний ніж часів Світової війни{61}.

— І що спонукало вас до такого висновку?

— Ходімо зі мною, я вам покажу.

Вони повернулися до кущів, де лежав труп. Бьом уважніше придивився до закривавленої сорочки. Там і справді були різані рани. Кронберг вказав на ремінь, який носив чоловік, і порожні піхви, що звисали на ньому. — Майже кожен фронтовик має такий, — сказав він. — Там зазвичай носять окопний ніж. Багато солдатів СА все ще носять з собою зброю часів війни.

— Але цей чоловік доволі молодий, він не був на війні.

Кронберг знизав плечима.

— Можливо, він успадкував ніж від свого батька. У всякому разі ці піхви стовідсотково зроблені для окопного ножа.

— А це означає...

Кронберг кивнув.

— Так. Цілком ймовірно, чоловіка тут було вбито з його власної зброї.

— Ну, я б сказав, що це була бійка, яка вийшла з-під контролю, — сказав Грабовські, який фотографував поранену ногу. — Ви це бачили? — помічник показав на праву руку мерця. На ній був кастет.

Бьом не зміг уникнути чергового схвального вигуку.

— Але якщо я правильно інтерпретую висновки криміналістичної експертизи, — сказав він, — то ця бійка сталася не тут.

Кронберг кивнув і повів старшого інспектора до галявини, де знайшли кулю. І тут оперативники всюди шукали сліди. Перші пішоходи йшли парком і з цікавістю спостерігали за поліцейськими. Принаймні вони залишалися на стежці і не заважали розслідуванню.

— Нам теж варто встановити тут периметр, — все одно сказав Бьом. Невдовзі після цього двоє патрульних відправили перехожих у парку в обхід.

Більшість слідів можна було знайти посеред невеликої галявини, оточеної кущами та деревами. Лише з одного боку прямо повз галявину вела гравійна стежка.

— Здається, тут була якась бійка, — сказав Кронберг, показуючи на це місце. — Тут є скупчення слідів. А кілька людей, здається, тут впали. І ми знайшли кров у траві. Кривавий слід веде звідси прямо до церкви.

— Пане криміналіст!

Кронберг озирнувся. Схоже, що один із його колег щось знайшов. Бьом і начальник відділу криміналістики підійшли й подивилися на те, що чоловік щойно взяв з землі пінцетом, а тепер показував їм.

Недопалок, ще вологий від ранкової роси. На ньому великими літерами було написано «КЕМЕЛ».

— Хто палить щось подібне? — запитав Бьом.

Криміналіст знизав плечима.

— Я сподіваюся, що не надто багато людей. Я б не кликав вас, якби це була марка «Юно».

Бьом задумливо кивнув.

Вони повернулися до церкви, і цього разу старший інспектор дивився на годинник. Маршрут не зайняв і хвилини. Можливо, це було б трохи довше з простріленою ногою.

Тим часом прибув і доктор Шварц.

— Фотографії зроблено? — запитав Бьом свого помічника, який уже складав штатив камери.

Грабовські кивнув.

— Звільняю це поле для доктора.

— Добре, — сказав Бьом, — тоді у мене для вас є нове завдання. Будь ласка, перевірте, які тютюнові магазини в Берліні продають марку «Камел».

— «Кемел», — виправив його Грабовські, — це вимовляється як «Кемел». Це американська марка.

— Не читайте мені лекції з філології, а беріться до роботи! Залиште камеру в машині та сідайте на наступну електричку до «Алекс». Там побачимось. Поки що ви мені тут більше не потрібні.