Шарлі ніколи не працювала безпосередньо з Андреасом Ланге, але зустрічалася з ним раніше. Але найбільше вона знала про помічника інспектора з розповідей Гереона. Совісний чоловік, стільки вона запам’ятала. І що він приїхав до Берліна з Ганновера.
Шарлі постукала, і з того боку дверей пролунало тихе: «Заходьте!». Коли вона увійшла, помічник комісара сидів за своїм столом і щось записував у папці із серйозним обличчям. Він був у кімнаті сам, без секретаря і без стенографістки, лише він та його теки.
Коли він підняв очі, то одразу впізнав її.
— Фройляйн Ріттер! — здивовано вигукнув він. І тут же почервонів.
Здавалося, тут нічого не змінилося.
— Ви хотіли зі мною поговорити, — сказала Шарлі й допомогла йому впорядкувати думки. — Окружний суд Ліхтенберга.
— Ви зараз працюєте в окружному суді?
— Юридичним клерком.
Ланге кивнув. Колір його обличчя поволі повертався до нормального.
— Судовий радник Вебер щойно сказав, що може прислати мені жінку, яка бачила грабіжницю-втікачку з «КаДеВе».
— Так воно і є. Я щойно була у Небе. Ймовірно, мені треба зробити повне коло у «замку».
Ланге з усмішкою зустрів цю нерішучу спробу невимушеної розмови.
— Ми з інспектором Небе тісно співпрацюємо над цим питанням, — сказав він. — Я розслідую смерть у зв’язку з пограбуванням у «КаДеВе», — це прозвучало майже як вибачення.
Хлопець, який загинув, тікаючи від поліції, потрапив у заголовки газет кілька днів тому. І тоді Шарлі раптом зрозуміла, чому Алекс справила на неї таке тривожне враження, звідки був страх у її очах.
— Чи могло бути так, що дівчина-втікачка бачила смерть свого спільника? — запитала вона.
— Саме про це я хотів вас запитати, фройляйн Ріттер. Ви говорили з нею. Я маю на увазі, перш ніж вона встигла втекти, — на його обличчі знову з’явився натяк на рум’янець. Він, здавалося, був збентежений тим, що доводилося нагадувати їй про її помилку.
— Я говорила з нею, це правда, але вона не говорила зі мною. Вона не сказала ані слова, була зовсім засмучена.
— Наскільки мені відомо, вона справді бачила, як хлопець упав, — Ланге нервово ковтнув. — Йому було лише п’ятнадцять.
— Боже мій! — вигукнула Шарлі.
— А ця дівчина...
— Александра, — перебила Шарлі, і цього разу це не скидалося на зраду, — її звати Александра.
— ...Александра — важливий свідок. Вона має...
Почувся стук, такий гучний, що здавалося, що хтось намагається вибити двері ногою. Але вони відчинилися звичайним способом, як завжди гойдаючись на петлях, і до кімнати увійшов Вільгельм Бьом. Інспектор здивовано глянув на відвідувача Ланге.
— Шарлі! Що ви тут робите?
Його голос прозвучав трохи ображено. Ніби він звинувачував її в тому, що вона вирішила відвідати не його, коли зайшла у відділ вбивств, а якогось помічника інспектора.
— Фройляйн Ріттер тут, так би мовити, у справах, — охоче пояснив Ланге, знову червоніючи. — У справі «КаДеВе». Під час своєї роботи в окружному суді Ліхтенберга вона зустріла свідка...
— Справа «КаДеВе», — пробурчав старший інспектор, не в змозі говорити тихіше, — ну, я саме тому й тут, у мене важлива...
— Чи не могли б ви трохи почекати в коридорі, фройляйн Ріттер? — запитав Ланге.
Вільгельм Бьом не звик, щоб його перебивали, він роздратовано подивився на помічника комісара.
Шарлі підвелася, але Бьом, здається, був іншої думки.
— Нічого, Шарлі, сидіть спокійно, — сказав він. — Ви вже, так би мовити, залучені в нашу справу, якщо я все правильно зрозумів.
— Як бажаєте, пане старший інспекторе.
— Окружний суд Ліхтенберга. Юридична практика, чи що? Ви повинні розповісти мені про все якось за чашкою кави.
— Як щодо такого: я зараз же пригощу вас кавою в їдальні, а ви розкажете мені щось про справу Бекмана. Ви ж працювали над нею у той час, чи не так?
Бьом завагався, а потім кивнув.
— Це «мокра риба». У нас був підозрюваний, але він, мабуть, поїхав до Москви — навіть ще не досяг повноліття, але вже був переконаний комуніст. Чому вас цікавить ця справа?
— Чисто юридично.
Бьом кивнув, а потім повернувся до помічника інспектора.
— Отже, колего Ланге, у мене є новина, яка вас здивує. Ви знаєте, що я працюю над справою того скупника з Фрідріхсгайна. Ебергарда Каллвайта. Вбивство з ціллю пограбування, яке, мабуть, зовсім таким не є.
Ланге кивнув.
— Я знаю це, пане старший інспекторе; я був присутній на нараді сьогодні вранці.