Очі Еріки Рат розширилися від поєднання цікавості й недовіри, і вона потягла їх прямо до найближчого кафе.
— Звичайно, я б запросила вас до нас додому, — сказала вона Шарлі. — Але Гереон ніколи нам нічого не розповідає.
Гереон був таким пригніченим, яким вона його ще ніколи не бачила.
— Я... ми хотіли відвідати вас, звичайно, — сказав він. — Це мав бути сюрприз. Ми лише вчора приїхали.
Тоді вони сиділи, мати поруч із сином, і нічого не говорили. А Шарлі трохи розповідала про свою роботу в окружному суді. Поки Еріка Рат не висловила свою думку щодо шлюбу та роботи. І тоді вони продовжили сидіти у тиші, яка раптово стала крижаною.
— Ми завітаємо до вас завтра, — сказав Гереон, — але не кажіть батькові, це має бути сюрприз.
Увечері Гереон все так гарно влаштував — чудовий ресторан на березі Рейну, сучасна будівля з великими вікнами, з яких відкривався захопливий краєвид на собор та Рейн. Але вечір був зіпсований ще до його початку. Хоча вони не сказали ані слова про день, Еріка Рат і та дивна зустріч у кафе все ще були присутні поміж ними.
Можливо, їм варто було сказати про це кілька слів, але Гереон вважав за краще мовчати про це.
Наступного дня вони нанесли обіцяний візит ввічливості Ратам. Шарлі все ще була нареченою, щоб було простіше. Лише того дня вона зрозуміла, що Гереон жодним словом не згадав про неї перед своїми батьками. Рати були приголомшені її присутністю і були б приголомшені ще більше, якби вони випадково не наштовхнулися на Еріку Рат напередодні. Для Шарлі цей другий заплутаний день був ще гіршим за перший. Потім вони поїхали нічним потягом, як і планували. Тиждень на Балтійському морі. Курортна квартира в капітанському котеджі була крихітною і гарною, погода в Прерові{68} була чудовою, але настрій був раз і назавжди зіпсований. Навіть блакитне небо над Дарсом{69} не могло врятувати ситуацію. Їхня перша відпустка разом виявилася повним провалом. Хоча про це вони теж не говорили.
Вони ні про що не розмовляли, навіть повернувшись до Берліна, просто зайнялися своїми звичними справами. Звичайно, вона могла почати розмову, але не бачила в цьому сенсу: це була його справа. Саме його мовчання насамперед спричинило таку ситуацію. Тож його завданням було знову порушити це мовчання.
Вона просто більше не знала, в якому вони з ним статусі, і чим більше вона думала про це, тим більше розуміла, що насправді не знала цього й раніше. Чого хотів від неї Гереон Рат? Він хотів на ній одружитися? Тоді він мав би, хай йому грець, зробити пропозицію! Чи він хотів, щоб вона тоді кинула свою роботу? Тоді хай він котиться під три чорти!
Шарлі пішла на кухню і поставила воду для кави. Навколо все ще пахло собакою; гостьовий кошик Кірі стояв у коридорі під шафою. У дзеркалі у ванній кімнаті вона оглянула свої синці під очима і вирішила бодай раз виконати вказівку Вебера й залишитися вдома.
На сніданок вона з’їла скибку хліба з медом та випила дві чашки кави, потім її голова настільки прояснилася, що вона підняла слухавку. Поглянувши на годинник, вона зрозуміла, що він вже має бути на роботі. Вона все ще знала цей номер напам’ять.
Відповіла секретарка.
— Це Ріттер, доброго ранку, — сказала Шарлі. — Я хотіла б поговорити з паном асесором Шерером.
Вночі Рату приснився дивний сон. Він танцював у фоє «Ексельсіора» із Шарлі й почувався незручно, бо був босоніж, а вона наступала йому на пальці своїми високими гострими підборами. Музика грала незвично й зовсім не в такт. Йому здалося, що за стійкою реєстрації він бачить обличчя Йоганна Марлоу над розшитим золотом комірцем уніформи «Ексельсіора». Проте в барі за стійкою сидів Ейб Ґольдштайн та спокійно пив віскі з величезних склянок одну за одною. І з кожною новою склянкою він підколював Рата та посміхався йому своєю цинічною посмішкою. Все ще посміхаючись, Ґольдштайн раптом зісковзнув з барного стільця й негайно витягнув з куртки пістолет. Він спокійно прицілився в Рата, у Шарлі, у Марлоу. Він тричі натиснув на спусковий гачок, пролунало три постріли, ствол виригнув вогонь, але удару не було, натомість пістолет видавав гучне й оглушливе «ДРРРРРННН», «ДРРРРРННН», «ДРРРРРНННН» щоразу, коли Ґольдштайн натискав на курок.