Рат вставив ключ у замок і повернув його — він справді підійшов.
— Здається, — сказав він, відкриваючи дверцята машини, — ми знову разом. Ти, я і машина, — Кірі застрибнула на пасажирське сидіння, важко дихаючи в очікуванні.
Чоловік був розгублений, коли сидів у незручному дерев’яному кріслі в кімнаті для допитів «B» та мав доволі ворожий вигляд. Ґреф вже вчора зрозумів, що вони потрапили прямо у ціль, коли заарештував Лео Флемінга разом із загоном патрульних. Суборендар Ренати Шобек виглядав з пральні таким винуватим, що навіть на мить примружився, шукаючи можливі шляхи втечі, коли Ґреф витягнув свій поліцейський жетон. Але потім чоловік дозволив себе затримати без спротиву. Ґреф також хотів повідомити Бьома та Грабовські, але він просто не зміг швидко зв’язатися зі старшим інспектором, тож взяв справу в свої руки.
Це, безсумнівно, було правильне рішення, і все ж Бьом огризнувся на нього цього ранку. А потім дозволив лише спостерігати. Старший інспектор хотів сам провести допит.
Помічник інспектора сидів поруч зі своїм босом, поки Лео Флемінг скорчився в кріслі через стіл. Бьом спочатку нічого не сказав, мабуть, запозичив це у Генната. Яким би дешевим не був цей трюк, він спрацював. Флемінг нервував дедалі більше й сильніше начищав сидіння стільця своїми штанями.
Бьом залишався незворушним.
— Розкажіть нам, що ви робили у Гумбольдтгайні вчора вночі, — сказав він нарешті так раптово, що Флемінг здригнувся.
— У Гумбольдтгайні? Чому ви думаєте, що я там щось зробив?
Бьом розгорнув перед собою папку.
— Ви були членом «Червоного фронту», — прочитав він. — Ви вже билися з нацистами, чи не так?
— А якщо і так!
— Навіть після того, як «Червоного фронту» більше не існує. А точніше: йому більше не дозволено вести свою діяльність.
— Проте СА все ще існує, і вони можуть бити людей безкарно.
— Ніхто в нашій країні не може бити когось безкарно.
— Звичайно, бувають випадки, коли «коричневі» ризикують зайти занадто далеко. Ви коли-небудь бачили, як поводиться загін СА? Не треба думати, що це «червоні» завжди починають бійку.
— Але вони її і не уникають, правда?
— Зрештою, ми ж не боягузи.
Бьом кивнув. Здавалося, це було майже порозуміння.
— А в середу вночі, — сказав він, — бійка трохи вийшла з-під контролю, чи не так?
— Я не знаю, про що ви говорите. Того вечора я не був у Гумбольдтгайні. Я не ходжу в парк серед ночі!
— А як кров потрапила на ваш одяг?
— Я вже казав! Порізався, коли чистив картоплю. Хіба пані Шобек не казала вам цього? Запитайте у неї!
— Ми вже говорили з пані Шобек, — сказав Ґреф, і Флемінг роздратовано подивився на нього.
— І? Хіба вона не підтвердила це? Я вже віддав їй одяг на прання.
— Тим часом ми перевірили кров, — сказав Бьом. — Група крові друга.
— То й що?
— Ваша група крові — четверта, пане Флемінге, — комуніст побілів, як полотно.
— І вгадайте, у кого також друга група крові, — додав Бьом. Флемінг нічого не сказав; він, мабуть, міг вгадати відповідь. Проте після невеликої паузи старший інспектор знову заговорив. — Так точно. У Герхарда Кубіцькі, вбитого у Гумбольдтгайні.
— Випадковий збіг обставин.
— Не кажіть мені дурниць! — Бьом раптом підвищив голос. — Навіщо ви розповідаєте мені цю дурницю про поріз під час чищення картоплі? Ви справді хочете мені сказати, що ніколи в житті не бачили Кубіцькі? — Спалах гніву старшого інспектора помітно налякав комуніста. Він нерухомо сидів у своєму кріслі й нічого не сказав.
Бьом кинув щось на стіл. Значок зі шпилькою, на якому майорів прапор з написом: «4-та Рейхська зустріч, Берлін, День Святої Трійці, 1928», а під ним стояли літери «СЧФ»{70}. Флемінг дивився на значок.
— Ви не маєте права обшукувати мою квартиру, — сказав він. — Для цього вам потрібен ордер на обшук.
Бьом задоволено відкинувся назад.
— Ми не обшукували вашу квартиру, — сказав він. — Гробар знайшов цю шпильку. Вона була під трупом Герхарда Кубіцькі. А не у «СЧФ».
Флемінг кивнув головою. А потім він практично прокричав відповідь.
— Так, до біса, — заревів він, — так, це я затягнув мертвого фашиста у кущі!
— Так ви зізнаєтесь!
— Ні в чому я не зізнаюсь! Я зізнаюсь, що я це приховав. Але я його не вбивав.
— І я маю у це повірити?
— Це правда.