Питання зброї таємничо криється в кишках економіки, що ховаються за підшлунковою залозою мовчання. Згідно з даними SIPRI, Стокгольмського дослідницького інституту міжнародного миру, Італія витрачає на зброю 27 мільярдів доларів щорічно. Більше за Росію і більше за Ізраїль. Якщо до цих цифр з легальної економіки додати ще й 3,3 мільярда доларів (за даними EURISPES, Інституту політичних, економічних та соціальних досліджень), в які оцінюються збройні оборудки Каморри, Ндранґети, Коза Ностри та організації Сакра Корона Уніта в Пулії, то можна говорити про величезну кількість зброї, що розходиться по всьому світу. Картель Казалезі являє собою злочинну бізнес-групу із здатністю постачати зброю не лише групам бойовиків у всьому світі, а й цілим арміям. 1982 року, під час англо-аргентинської війни за Фолклендські острови, Аргентина опинилася в найгіршій економічній ізоляції за всю свою історію. Тому Каморра розпочала переговори з представниками аргентинського міністерства оборони і згодом перетворилася на канал постачання озброєнь, які ця країна ніде не змогла 6 придбати офіційно. Клани оснастилися для тривалої війни, але війна, що вибухнула в березні, скінчилася вже в червні. Мало стріляли, мало убили, мало купили. То була війна, з якої більший зиск отримали політики, а не бізнесмени, війна, яка більше посприяла дипломатії, аніж економіці. Казерті не було сенсу розпродавати свої запаси заради швидкоплинної вигоди. Того ж дня, коли скінчилися бойові дії, британські секретні служби перехопили телефонну розмову між Аргентиною та Сан-Чіпріано-д’Аверса. Всього-на-всього два речення, але достатньо, щоб зрозуміти справжній вплив та дипломатичний потенціал кланів Казерти.