Виробники цементу, без якого не обходиться жодна будівельна компанія, стали важливим інструментом впливу казалезьких кланів. Система його постачання є ключовою для налагоджування контактів між кланами та усіма підрядчиками в регіоні і для пов’язування їх з кожною потенційною оборудкою. Як часто заявляв Карміне Ск’явоне, кланові виробники цементу пропонували свій товар за вигідними цінами, бо їхні судна перевозили не лише цемент, а й зброю до близькосхідних країн, проти яких було застосоване ембарго. Цей другий, нелегальний шар комерції дозволяв кланам істотно знижувати існуючі ціни на легальний товар — цемент. Казалезькі клани отримували прибуток на кожній стадії маршруту; вони постачали цемент і забезпечували субпідрядників, а за укладення крупних угод брали хабарі. Ці хабарі насправді були лише початком ланцюжка, оскільки їхні високоефективні та ощадливі компанії не змогли б без них працювати, а жодна інша компанія не могла запропонувати вигідної ціни, бо її негайно покарали б. Родина Ск’явоне керує бізнесом з річним оборотом п’ять мільйонів євро. Повний економічний потенціал казалезького картелю, що складається з нерухомості, сільськогосподарських підприємств, акцій ліквідних активів, будівельних компаній, цукрових та цементних заводів, ломбардів, наркоторгівлі та торгівлі зброєю, дорівнює приблизно 30 мільйонам євро. Казалезька Каморра стала багатопрофільною компанією, найнадійнішою в Кампанії; її інтереси охоплюють широкий спектр ділової активності. Величезний обсяг нелегально накопиченого капіталу дає кланам змогу видавати субсидовані кредити, і це дозволяє їхнім компаніям обходити конкурентів за рахунок низьких цін або просто залякування. Новий казалезький середній клас каморристів перетворив рекет на свого роду допоміжний засіб, на засіб залучення фірм до бізнесу Каморри. Звісно, ваші щомісячні «внески» фінансують діяльність клану, але вони також забезпечують вам економічну протекцію в банках, пунктуальне постачання та шанобливе ставлення до ваших торгових представників. Здирництво як примус до користування послугами. Ця нова концепція рекету стала відома широкому загалу в результаті розслідування, здійсненого поліцією Казерти, яке скінчилося арештом вісімнадцяти людей. На той час Франческо Сандокан Ск’явоне, Мікеле Загарія та клан Моччія були найкрупнішими акціонерами харчових компаній «Чіріо» та «Пармалат». Молоко, продаване спочатку «Чіріо», а потім — «Пармалатом», завоювало 90 відсотків ринку в районі Казерти, добрячий шмат району Неаполя, увесь південь Лаціо, частини Марке, Абруццо та Луканії. Такого результату ці компанії досягли завдяки своїм тісним зв’язкам з казалезькою Каморрою та через хабарі кланам, які забезпечували їм привілейовані позиції. В цю справу були замішані багато фірм з гучними іменами, всі пов’язані з компанією «Євролат», яка 1999 року перейшла від «Чіріо» під керівництвом Краньйотті до «Пармалату», яким на той час керував Танці.