до штурму Бастилії, а не про прокламації жирондистів та якобінців. Я не можу про це не думати. Знаю, це — погана звичка. Це як коли стоїш перед полотном Вермеєра, але думаєш не про сам портрет, а про тих, хто змішував фарби, натягував полотно на рамку і виготовляв діамантові сережки. Якась ментальна збоченість, їй-богу. Коли я бачу бетонні сходи, то мені завжди пригадується, як працює бетономішалка, а стіна з вікнами завжди наштовхує на думку про те, як зводиться риштування, про кельму та будівельний розчин. Я не хочу вдавати, що про це не думаю. Може, люди, народжені в певних географічних регіонах, мають якийсь особливий невидимий зв’язок з певними речовинами. В різних місцях одні й ті ж матеріали сприймаються по-різному. Гадаю, що в Катарі запах нафти та бензину породжує в уяві розкішні особняки, дорогі сонцезахисні окуляри та лімузини. В Мінську той самий ядучий запах видобувного палива викликає в свідомості картини похмурих облич, витоки газу з прорваних труб, задимлені міста. А в Бельгії він нагадує про часник, який полюбляють італійці, та про північноафриканців, що залюбки споживають цибулю. Це ж саме стосується й цементу на Півдні Італії. Цемент — це сира нафта південної Італії. Цемент дає життя всьому. Кожна економічна імперія, що постає на півдні, проходить через будівельний бізнес: тендери, контракти, каменярні, цемент, компоненти, цегла, риштування, робітники. Все це — типи озброєння італійського бізнесмена. Якщо ноги його компанії не спираються на цемент, то цей бізнесмен не має шансів. Цемент — найпростіший спосіб максимально швидко заробити грошей, здобути довіру, вчасно найняти людей перед виборами, виплатити зарплату, накопичити інвестиційний капітал і закарбувати своє обличчя на фасадах споруджуваних тобою будинків. Вміння будівельника — це вміння посередника та хижака. Він проявляє безмежну терплячість чиновника під час підготовки документів, стоїчно зносить безконечні затримки, очікуючи дозволів, що повзуть повільно, наче слимаки. Будівельник — як хижий птах, що шугає невидимий у височині, а потім падає каменем, щоб ухопити здобич як завгодно малу, а потім міцно тримає її, поки кожен її дюйм, кожен отвір і кожен клаптик поверхні можна буде перепродати за астрономічну суму. Бізнесмен-хижак знає, як користуватися дзьобом та пазурами. А італійські банки неначе створені спеціально для будівельників: вони знають, що йому можна видати максимальний кредит. Якщо ж вони сумніваються у його здатності повернути цей кредит, а будинки, які він спорудить, не здаються їм достатньою гарантією, то добрі друзі завжди прийдуть на допомогу цьому бізнесмену і підтримають його. Конкретика цементу та цегли — єдина реальна матеріальність, яку визнають італійські банки. Їхні директори вважають, що дослідницькі лабораторії, сільське господарство та ремісництво — речі ефемерні, непевні, позбавлені солідності та ваги. Кімнати, кахлі, поверхи, телефонні та електричні розетки — єдині форми конкретики, які вони визнають. Я це знаю і можу це довести. Я знаю, як збудували половину Італії. Навіть більше половини. Я добре знаюся на робочих руках, пальцях та проектах. І на піску. Піску, з якого збудували хмарочоси, цілі райони, парки та вілли. Ніхто в Кастельвольтурно не забуде нескінченних низок вантажівок-самоскидів, що пограбували річку Вольтурно, забравши в неї йісок. Низки самоскидів, що вишикувалися в чергу, і фермерів, що їх обступили по боках. Ніколи раніше не доводилося їм бачити таких велетнів із заліза та гуми. Цим фермерам вдалося встояти, вижити і не емігрувати, а тепер їхню землю забирали на їхніх же очах. І тепер цей пісок — у стінах квартир в Абруццо, у спорудах у Варезе, Аз’яго та Генуї. І тепер не річка тече в море, а море — в річку. Тепер у ріці Вольтурно ловиться морський окунь, зате фермери щезли. Залишившись без землі, вони спочатку спробували розводити буйволів, а потім повідкривали маленькі будівельні фірмочки, куди понаймали на роботу молодих нігерійців та південноафриканців, які раніше сезонно працювали у них на полях. Ті, що не приєдналися до кланів, померли передчасною смертю. Я знаю це і можу довести. Видобувним фірмам дозволяється оперувати невеликими обсягами ґрунту, але вони натомість пожирають цілі гори і стирають з лиця землі величезні пагорби. І тепер ці гори та пагорби застигли в цементі повсюдно — від Тенеріфе до Сассуоло. Вслід за депортацією людей сталася депортація географічних об’єктів. Я зустрів дона Сальваторе в тратторії в Сан-Феліче-а-Канчелло. Колись дон Сальваторе був бригадиром будівельників, а тепер він — ходячий труп. Йому ще й п’ятдесяти не було, а виглядав він на всі вісімдесят. Дон Сальваторе розповів, що десять років пропрацював на бетономішалках, куди у вигляді пилу додавалися шкідливі промислові викиди. Компанії, пов’язані з кланами, використовують цемент, щоб сховати в ньому відходи, і це дозволяє їм виходити на тендери з пропозиціями таких низьких розцінок, які, зазвичай, бувають тільки тоді, коли використовується китайська робоча сила. І в результаті будуються гаражі, стіни та сходи, просякнуті отрутою. І нічого особливого не станеться. Просто якийсь, скажімо, північноафриканець надихається небезпечного пилу і помре через кілька років, клянучи свою лиху долю, що наслала на нього рак.