Волосся на руках і ногах стало дибки. Повітря тиснуло. Двері. Я розвернулася й позадкувала до виходу, подалі від чужого подиху.
Кайл не чекатиме вічно. Судячи з його слів, він квапиться. Щомиті в купальню може хтось прийти. Однак поки що везіння на його боці. Тих, хто став би на його бік, більше, ніж тих, хто спробував би його зупинити. Та й із тих, що готові заступитися за мене, небагатьом це до снаги. Тільки Джеб зі своєю рушницею міг би посперечатися з Кайлом. Джаред не слабший за Кайла, але в Кайла сильніша мотивація. Швидше за все, зараз Джаред не вступав би з ним у бійку.
Знову шум. Чиїсь кроки біля виходу? Чи просто моя уява? Скільки часу триває наше мовчазне протистояння? Не уявляю, скільки секунд чи хвилин спливло.
«Приготуйся».
Мелані знала, що нападник колись не витримає. Вона хотіла, щоб я дужче стиснула камінь.
Але я міркувала про втечу. З мене не вийде бійця, навіть якщо я змушу себе спробувати. Кайл щонайменше вдвічі важчий за мене, та й руки має довші.
Я підняла руку, що стискала гальку, й прицілилася в дальній коридор, який вів до туалету. Можливо, якщо Кайл вирішить, що я сховалася там, у мене з’явиться надія вирватися. Я жбурнула жменьку гальки і ковзнула геть, а каміння заторохтіло об скелю.
Біля входу почулося тихе дихання й обережні кроки в тому напрямку, куди я й сподівалася. Якомога тихіше я скрадалася вздовж стіни.
«А що коли їх двоє?»
«Й гадки не маю».
Я вже майже дісталася виходу. Якщо тільки я потраплю в коридор, то без сумніву втечу. Я легша і пруд…
Кроки пролунали виразніше: вони перетинали струмок у дальньому кутку печери. Я почала скрадатися швидше.
Напружену тишу розбив гігантський сплеск. Я хапнула ротом повітря — мене з ніг до голови облило водою. Бризки хлюпнули в стіну.
«Він перетинає басейн! Біжи!»
Я завагалась і запізнилася всього на секунду. Дужі пальці вчепилися мені в кісточку. Я сіпнулася геть, але спіткнулась, і в ту мить, як я гримнулася на землю, Кайлові пальці зісковзнули. Кайлова рука вхопилася за тенісний черевичок. Я копнула ногою, і черевичок залишилася в його руці.
Я впала, але Кайл упав також. Так я виграла мить зіп’ястися навколішки, обдираючи собі коліна об шорсткий камінь.
Кайл загарчав, торкнувся моєї голої п’ятки. Але йому не було за що вхопитися, тому я знову висковзнула. Звелася на ноги й, низько опустивши голову, кинулася вперед, ризикуючи щомиті впасти, адже тіло рухалося майже паралельно до землі. Рівновагу я тримала самим зусиллям волі.
Кайл прийшов сам. Біля виходу на мене ніхто не чигав. Я мчала щодуху, а венами пульсували надія й адреналін. На повній швидкості я влетіла в печеру з двома ріками, думаючи тільки про те, щоб якнайшвидше дістатися коридору. Я чула важке Кайлове дихання, але ще далеко. З кожним кроком я сильніше відштовхувалася від землі, збільшуючи між нами відстань.
Ногу прошив біль, коліна підігнулися.
Крізь плескіт води я почула, як два важкі камені вдарилися об землю й покотилися — один впустила я, другим у мене поцілив Кайл. Нога підігнулась, я хитнулася назад, полетіла на землю, і в цю мить Кайл опинився згори.
Кайл всією своєю вагою притис мене до землі, й у голові від удару об камінь аж задзвеніло. Ось і все.
«Кричи!»
Звук, що вихопився з моїх грудей, був гучний як сирена — аж я сама здивувалася. Я не сподівалася такого від себе: мій навіжений лемент хтось обов’язково має почути. Бажано, щоб це був Джеб. І щоб він прихопив із собою рушницю.
— Чорт! — вилаявся Кайл. Його широка долоня затулила мені ледь не все обличчя, стисла вуста і заглушила зойк.
Кайл перекотився — цей рух заскочив мене зненацька, і я не змогла скористатися з переваги. Кайл усе котився й котився — я була то згори, то знизу. В голові паморочилося, перед очима все пливло, та коли моє обличчя опинилось у воді, я втямила все.
Кайлова рука схопила мене за шию і занурила в неглибокий прохолодний струмок, який впадав у басейн. Було запізно тамувати подих — я уже встигла ковтнути води.
Тільки-но вода потрапила в легені, я запанікувала. Я так заборсалась, що й сама не очікувала. Руки й ноги шалено закалатали по воді, і Кайлова долоня зісковзнула з моєї шиї. Він спробував ухопити мене міцніше, але я інстинктивно смикнулася до нього, а не геть, як він очікував. Підборіддя випірнуло з води, і я встигла відкашлятися й ковтнути повітря.
Кайл силкувався заштовхати мою голову назад у струмок, але я вертілася й звивалася, і його вага тільки грала проти нього. Від води, що потрапила в легені, я кашляла, а тіло судомно здригалося.