«Якщо він упаде, то не зможе нас убити, Вандо. А якщо не впаде, то колись таки зробить це».
«Я не можу отак…»
«Ні, можеш. Просто йди геть. Хіба ти не хочеш жити?»
Я хотіла. Хотіла жити.
Кайл може зникнути. Коли так, тоді у мене не буде ворогів — принаймні серед людей у печерах. Не варто забувати про шукачку, але, можливо, одного дня й вона здасться, і тоді я залишуся тут, із людьми, яких полюбила, назавжди…
Нога запульсувала, на зміну онімінню прийшов біль. Із вуст стікала тепла рідина. Я лизнула краплю — кров.
«Просто йди геть, Вандрівнице. Я хочу жити. Дай мені право на вибір».
Навіть із того місця, де я стояла, відчувалося, як тремтить земля. Ще один камінь хлюпнувся у воду. Тіло Кайла перехилилося й потроху сповзало в ущелину.
«Облиш його».
Мелані краще знала, що каже. Це був її світ. Її правила.
Я глянула в обличчя чоловіка, який ось-ось помре, — чоловіка, що жадав моєї смерті. Кайлове лице вже не нагадувало злісний звіриний оскал. Натомість воно було розслаблене, майже умиротворене.
Який він схожий на свого брата!
«Ні!» — запротестувала Мелані.
Я навколішках поповзла до Кайла — повільно, завбачливо обмацуючи кожен дюйм землі. Вилізти за виступ я не зважилася — просто обхопила його здоровою ногою, використовуючи як якір, потягнулася до Кайла і просунула йому руки під пахви.
Я потягнула так сильно, що руки в мене мало не повискакували з суглобів, але Кайл навіть не поворухнувся. Тихенько сипалися камінці — мов крізь дірочку у пісочному годиннику: земля й далі кришилася.
Я смикнула ще раз — камінці посипалися швидше. Я раніше завалю всю печеру, ніж зрушу Кайла з місця!
Щойно я це подумала, як величезний камінь відколовся від скелі й упав у річку, а Кайлова хитка рівновага порушилася. Він почав з’їжджати.
«Ні!» — подумки скрикнула я, а вголос заверещала, як сирена. Я розпласталася на землі біля кам’яної колони: мені вдалося втримати Кайла, обхопивши руками його широкі груди. Руки аж боліли.
— Допоможіть! — скрикнула я. — Хто-небудь! Допоможіть!
Розділ 33
Сумніви
Ще один сплеск. Під вагою Кайла просто відривалися руки.
— Вандо? Вандо!
— Допоможіть! Кайл! Земля! Допоможіть!
Я притиснулася обличчям до каміння і не зводила погляду з входу в печеру. Світло стало яскравішим: займався світанок. Я затамувала подих. Руки не слухалися.
— Вандо! Де ти?
В печеру стрибнув Іян із рушницею в руках — тримав її напоготові. На обличчі — сердита маска: викапаний брат.
— Стережись! — зойкнула я. — Дно печери обвалюється! Я не втримаю Кайла довго!
Дві довгі секунди він перетравлював побачене: він-бо сподівався заскочити сцену, як Кайл мене убиває. Що ж, він запізнився всього на кілька секунд.
Іян кинув рушницю під ноги й широкими кроками рушив до мене.
— Лягай на землю — слід розподілити вагу!
Він упав на всі чотири й поповз до мене, у світанковому світлі його очі палали.
— Тримайся, — застеріг він.
Я застогнала від болю.
Ще якусь мить він оцінював ситуацію, а тоді ковзнув на землю поряд зі мною, притискаючи мене до скелі. Руки він мав довші, ніж мої. Попри те, що я стояла на заваді, він легко дотягнувся до брата.
— Раз, два, три, — напружився він.
Іян смикнув Кайла до кам’яного виступу — значно ближче, ніж вдалося мені. Від різкого руху я втелющилася обличчям у камінь. Хоча моїй пораненій щоці уже навряд чи щось могло зашкодити…
— Я потягну його вбік. Зможеш вислизнути?
— Спробую.
Переконавшись, що Іян міцно тримає Кайла, й розтиснула кулаки, і плечі полегшено розслабилися. Звиваючись, я обережно пролізла між Іяном і скелею та відповзла на кілька футів до виходу, готова вчепитися в Іяна, якщо він почне сповзати вниз.
Іян ривками, фут по футу, підтягував інертне братове тіло до кам’яної колони. Обвалився ще шмат землі, але основа колони залишилася неушкодженою. За два фути від колони дно просіло, утворивши сходинку.
Іян повз моїми слідами, тягнучи за собою брата ривками — для цього йому довелося напружувати і м’язи, і волю. За хвилину ми були в коридорі. І Іян, і я — страшенно засапані.
— Що… в дідька… сталося?
— Під нашою… вагою… дно просіло й…
— Що ви робили… біля самого краю? З Кайлом?
Я опустила голову й зосереджено дихала.
«Ну ж бо, скажи йому».
«І що тоді?»
«Сама знаєш. Кайл порушив правила. Тому Джеб його пристрелить або вижене геть. Але швидше за все, спочатку Іян добряче його віддубцює. Охоче на це подивлюся».