Не замислюючись, він віддав рушницю мені. Вона лягла мені в долоні, але я так і не змогла змусити себе стиснути пальці. Оце мені покарання — носити рушницю.
Іян реготнув.
— І як тебе можна боятися?.. — пробурмотів він сам до себе.
Він легко підхопив мене на руки й рушив, ще я не встигла вмоститися зручніше. Найуразливішими місцями — потилицею та внутрішнім боком стегна — я намагалася не притулятися до Іяна надто сильно.
— А чому ти вся мокра? — запитав він. Ми проходили під невеличким отвором у стелі, і я помітила, як бліді губи Іяна розтягнулися в сумній посмішці.
— Не знаю, — пролепетала я. — Може, через пару?
Ми знову зайшли в темряву.
— Ти черевичок загубила.
— Ой.
Ми пірнули в іще один стовп світла, й очі Іяна засвітилися сапфірами. Тепер його погляд був серйозний — він уважно вивчав моє обличчя.
— Я… дуже радий, що ти не постраждала, Вандо. Тобто постраждала не надто сильно.
Я не відповіла. Боялася, що він використає мої слова проти Кайла.
Проминувши велику печеру, ми одразу наскочили на Джеба. В його очах спалахнув вогник цікавості, щойно він побачив мене на руках Іяна — моє обличчя кривавилося, на розтулених долонях спочивала рушниця.
— Виходить, ти мав рацію… — здогадався Джеб. Світла в печері було досить, аби розгледіти: Джеба з’їдає цікавість, але в голосі його прозвучали сталеві нотки. Підборіддя під лапатою бородою напружилося. — Я не чув пострілу. Кайл?
— Він непритомний, — випалила я. — Треба попередити всіх — дно в купальні частково обвалилося. Важко сказати, наскільки це небезпечно. Намагаючись виборсатися, Кайл сильно вдарився головою. Йому потрібен Док.
Брова Джеба поповзла так високо вгору, що мало не сягнула вицвілої бандани на чолі.
— Ось така історія, — мовив Іян, навіть не намагаючись приховати сумніви. — І Ванда наполегливо її притримується.
Джеб засміявся.
— Дай-но мені оце, — мовив він до мене.
Я охоче позбулася рушниці. Побачивши вираз мого обличчя, він знову засміявся.
— Я покличу Енді та Брандта, нехай допоможуть забрати Кайла. Ми підемо слідом.
— Не спускайте його з ока, коли він отямиться, — сказав Іян жорстко.
— Це ми можемо.
Джеб вирушив на пошуки допомоги. Іян поквапився зі мною до лікарні.
— Кайл, либонь, серйозно постраждав… Джебу слід приспішити.
— Кайлова голова міцніша за каміння в печерах.
Довгий тунель видався довшим, ніж зазвичай. А що як усі мої зусилля марні й Кайл помре? А може, він отямився і знову шукає мене? А Волтер? Досі спить чи вже… відійшов? Відмовилася шукачка від полювання чи повернеться, щойно займеться світанок?
«Цікаво, а Джаред ще з Доком? — додала Мелані від себе. — Розізлиться, коли побачить тебе? А мене впізнає?»
Коли ми дісталися освітленої сонцем південної печери, Док і Джаред, здалося, за цей час і не ворухнулися. Вони стояли поряд, спершись на саморобний стіл. У печері було тихо. Ніхто не розмовляв — вони мовчки спостерігали за сном Волтера.
Коли Іян вніс мене у яскраво освітлену печеру і поклав на сусіднє ліжко біля Волтера, вони здригнулися й витріщилися на нас. Іян обережно випростав мою праву ногу.
Волтер похропував. Хвилювання відступило.
— Що таке? — запитав Док сердито. Він одразу ж схилився наді мною, витираючи з шиї кров.
На обличчі Джареда застиг подив. Проте він тримав себе в руках, щоб не зрадити своїх почуттів.
— Кайл, — відповів Іян.
— Дно… — водночас випалила я.
Док розгублено переводив погляд із мене на Іяна.
Іян зітхнув і закотив очі. Думками десь далеко, він легко поклав мені руку на чоло.
— Біля першої ущелини над рікою обвалилося дно печери. Кайл упав і розбив голову об камінь. Ванда врятувала його нікчемне життя. Каже, теж упала, коли дно просіло, — Іян багатозначно подивився на Дока. — Щось, — додав він іронічно, — добряче відгамселило її по потилиці,— почав він називати всі мої травми, — з носа цебенить кров, але гадаю, він не зламаний; тут ушкоджено м’яз, — він торкнувся пораненої ноги, — коліна обдерті, обличчя так само, хоча тут, може, і я постарався, коли намагався витягнути Кайла. А не варто було… — останні слова Іян пробурмотів собі під ніс.
— Ще щось? — запитав Док. Саме в цю мить його пальці, які обережно обмацували мій бік, натиснули на те місце, куди зацідив мені Кайла. Я хапнула ротом повітря.
Док задер мені сорочку, і я почула, як Іян із Джаредом від побаченого воднораз засичали.
— Зараз я вгадаю, — мовив Іян крижаним тоном. — На камінь упала?