— Вгадав, — підтвердила я, затамувавши подих. Док досі оглядав мій бік, і я ледве стримувала скигління.
— Можливо, зламане ребро, я не впевнений, — зронив Док. — От якби було знеболювальне…
— Доку, та не хвилюйтеся, — засапано мовила я. — Зі мною все гаразд. Як Волтер? Не прокидався?
— Ні, перша доза приспала його надовго, — мовив Док, узяв мене за руку й почав згинати її то в зап’ясті, то в лікті.
— Зі мною все гаразд.
М’який погляд його добрих очей зустрівся з моїм.
— Скоро буде гаразд. Коли добряче відпочинеш. Я нагляну за тобою. А тепер поверни-но голову.
Я зробила, як він звелів, і миттю скривилася: Док оглядав рану.
— Не тут, — пробурмотів Іян.
Докового обличчя я не бачила, але Джаред кинув на Іяна різкий погляд.
— Кайла принесли. Цих двох в одній палаті я не лишу.
Док кивнув.
— Мудре рішення.
— Піду приготую місце для Ванди. Кайла потримайте тут, поки… поки не вирішимо, що з ним робити.
Я була розтулила рота, але Іян притиснув пальці мені до вуст.
— Гаразд, — мовив Док. — Коли хочете, я прив’яжу його.
— Якщо доведеться. Ванду можна ворушити? — Іян стривожено зиркнув у бік коридору.
Док завагався.
— Ні,— прошепотіла я, хоча пальці Іяна досі лежали на моїх вустах. — Волтер. Я маю зостатися тут — заради Волтера.
— Вандо, сьогодні ти вже врятувала всі життя, які тільки можна, — мовив Іян — голос його був ніжний і сумний.
— Я хочу… хочу з ним попрощатися.
Іян кивнув, а тоді подивився на Джареда.
— Тобі можна довіряти?
Обличчя Джареда спалахнуло від гніву. Іян підніс руку:
— Не хочу залишати Ванду без захисту, поки шукатиму для неї безпечне місце, — мовив він. — Звідки мені знати — може, Кайл уже отямився. Якщо Джеб пристрелить його, Ванда засмутиться. Тож ви з Доком ліпше підготуйтеся до несподіванок. Не знаю, чи впорається Док сам, та й Джебу надокучати не хочу.
Джаред зронив крізь зціплені зуби:
— Док буде не сам.
Іян вагався.
— За останні кілька днів Ванда пройшла крізь пекло. Не забувай.
Джаред кивнув, не розтискуючи зубів.
— Я ж буду тут, — нагадав Док Іяну.
— Гаразд, — Іян нахилився до мене, і його ясні очі зустрілися з моїми. — Я скоро повернусь. Не бійся.
— А я й не боюся.
Він нахилився й торкнувся вустами мого чола.
Мабуть, нікого це не здивувало більше, ніж мене, хоча мені почулося, що Джаред аж охнув. Я ж від подиву роззявила рота, а Іян тим часом розвернувся і вибіг із печери.
Док втягнув повітря крізь зціплені зуби — наче свиснув навпаки.
— Що ж, — зронив він.
Двоє чоловіків довго витріщалися на мене. Але я страшенно втомилася, і мені було байдуже, що вони подумали.
— Доку… — почав був Джаред тривожним голосом, але галас у коридорі перебив його.
В отвір протиснулося п’ятеро чоловіків. Попереду Джеб із Кайловою лівою ногою в руках. Праву ногу ніс Вез, Енді й Аарон тримали тулуб. Голова Кайла звисала з плеча Енді.
— Чорт, ну й важкий він, — пихтів Джеб.
Джаред і Док водночас кинулися на допомогу. Кілька хвилин сварок і стогонів — і Кайла зрештою вклали на ліжко за кілька футів од мене.
— Вандо, скільки часу він без тями? — запитав Док. Він підняв Кайлові повіки, щоб сонце освітило зіниці.
— Ну… — я гарячково міркувала. — Поки я була тут, ще хвилин десять Іян ніс мене сюди, і ще п’ять хвилин перед тим…
— Тобто щонайменше двадцять хвилин?
— Так, приблизно.
Поки ми консультувалися, Джеб уже поставив власний діагноз. Ніхто не помітив, як він підійшов до узголів’я Кайлового ліжка.
Ніхто не помітив — поки він не вилив пляшку води прямісінько Кайлові на обличчя.
— Джебе! — сварливо вигукнув Док, відкидаючи Джебову руку.
Але Кайл поплювався, кліпнув і застогнав.
— Що трапилося? Куди поділася ця істота? — він поворушився, щоб роззирнутися. — Підлога… рухається…
Від самого його голосу я вчепилася в краї ліжка — тілом прокотила хвиля паніки. Нога заболіла. Може, якось дошкандибаю до виходу? Якщо повільно…
— Все гаразд, — зронив хтось. Вірніше, не хтось. Цей голос я упізнаю серед усіх.
Джаред став між моїм ліжком і Кайловим, спиною до мене, опустивши очі до здорованя. Кайл вертів головою і стогнав.
— Ти в безпеці,— мовив Джаред тихо. На мене він і не глянув. — Не бійся.
Я глибоко вдихнула.
Мелані хотіла його торкнутися. Джаредова рука лежала на краю мого ліжка — так близько від мене!