— Так.
— Часто?
— Коли хоче. Коли їй цікаво.
— А сьогодні?
— Трохи. Вона… розсердилася на мене.
Він здивовано реготнув.
— Вона розсердилася? Але чому?
— Тому що… — (Цікаво, в печерах за один і той самий злочин осуджують двічі?) — Забудь.
Він розпізнав брехню і здогадався.
— О! Кайл. Вона хотіла, щоб його підсмажили, — Джаред знову розреготався. — Так схоже на неї!
— Іноді вона… жорстока, — погодилась я. І усміхнулася, щоб пом’якшити образу.
Та Джаред зовсім не образився.
— Правда? Наприклад?
— Вона хоче, щоб я боролася. Але я… я не можу. Я не борець.
— Це точно, — він торкнувся пальцем синця на моєму обличчі.— Вибач.
— Пусте. Будь-хто вчинив би так само. Уявляю, як ти почувався…
— Ти б так не…
— Якби була людиною — вчинила б. Крім того, я зовсім не про це… Я про шукачку.
Джаред напружився.
Я знову всміхнулась, і Джаред трохи розслабився.
— Мелані хотіла, щоб я її придушила. Вона цю шукачку ненавидить люто. І я… я її не звинувачую.
— Шукачка досі на тебе полює. Та принаймні їй довелося повернути вертоліт.
Я заплющила очі, стиснула кулаки й кілька секунд старалася дихати рівно.
— Колись я її не боялася, — прошепотіла я. — Не знаю, чому вона так сильно лякає мене зараз. Де вона?
— Не хвилюйся. Вчора вона намотувала кола по шосе. Вона нізащо в світі тебе не знайде.
Я кивнула, змушуючи себе вірити.
— А ти… ти чуєш Мелані зараз? — пробурмотів він.
Я ще не розплющувала очей.
— Я радше… відчуваю її присутність. Вона пильно слухає.
— Про що вона думає? — прошепотів Джаред.
«Ось тобі шанс, — мовила я до Мелані.— Що ти хочеш йому сказати?»
Спершу вона насторожилася — припрошення заскочило її зненацька.
«Чого б це? Чому він нарешті нам повірив?»
Я розплющила очі — Джаред зазирав мені в обличчя, затамувавши подих.
— Вона хоче знати, що сталося — чому ти… змінився… Чому зрештою повірив нам?
Він ненадовго замислився.
— Це… все воднораз. Ти так… людяно ставилася до Волтера. Я ніколи не думав, що ще хтось, окрім Дока, може так співпереживати. Ти врятувала Кайла, хоча більшість людей скинули б його в прірву — просто щоб вижити, я не кажу навіть про зумисне вбивство. А ще з тебе такий кепський брехун… — Джаред засміявся. — Спочатку я шукав ознак якогось хитромудрого плану. Хто знає, можливо, завтра я прокинуся й знову думатиму так…
Ми з Мелані водночас пирхнули.
— А сьогодні, коли на тебе почали нападати… ну, я зірвався. Я ніби подивився на себе збоку — і побачив те, чого в мені не повинно би бути. Я усвідомив, що насправді уже давно тобі повірив, просто опирався. Це жорстоко. Гадаю, я повірив тобі… принаймні трошки… ще тієї першої ночі, коли ти затулила мене від Кайла, — він засміявся, так ніби не вбачав у Кайлові жодної загрози. — От тільки, на відміну від тебе, я вмію брехати. Навіть брехати самому собі.
— Мелані сподівається, що ти не зміниш своєї думки. Цього вона боїться понад усе.
Джаред заплющив очі.
— Мел.
Серце затріпотіло в грудях. Це її радість змусила його битися швидше, не моя. Мабуть, Джаред здогадався, що я його кохаю. Ці запитання про Джеймі… він просто мусив усе збагнути.
— Скажи їй… що цього не трапиться.
— Вона тебе чує.
— Але як?
— Вона чує те, що чую я, і бачить те, що бачу я.
— І відчуває те, що відчуваєш ти?
— Так.
Він наморщив носа. Знову торкнувся моєї щоки — м’яко, з турботою.
— Не уявляєш, як мені прикро!
Моя шкіра спалахнула під його пальцями; це було приємне тепло, але Джаредові слова зігріли ще сильніше. Ну звісно, йому прикро, що він скривдив Мелані. Звісно. Мене це не обходить…
— Ну ж бо, Джареде! Ходімо!
Ми підвели погляди. Джареда гукав Кайл — невимушено, радісно, так ніби не було сьогодні суду, який міг засудити його до страти. Може, Кайл уже наперед знав результат. Або вмів швидко забувати про погане. Здавалося, мене поруч із Джаредом він і не помічає.
На відміну від інших — як я з подивом зауважила.
Джеймі спостерігав за нами із вдоволеною посмішкою на вустах. Мабуть, такий поворот подій тішить його?
«Що ти маєш на увазі?» — спитала Мелані.
«Що він бачить, коли дивиться на нас? Возз’єднання родини?»
«А хіба не так? Певною мірою…»
«З одним небажаним додатком».
«Все одно краще, ніж учора».
«Гадаю…»
«Знаю, — визнала Мелані.— Я рада, що Джаред переконався: я тут… але мені все одно не подобається, коли він тебе торкається».