— Ш-ш-ш, — мовив він знову. — Заспокойся. Гаразд. Тобі треба вирішити, чого ти хочеш насправді. Я знаю, що ти не хочеш засмучувати Джеймі, але він усе одно одужає. Тож подумай — може, ліпше, якщо…
— Ні! Я не можу знищити Мелані! Не можу. Це неправильно! Тоді я також перетворюся на чудовисько!
— Добре, добре! Гаразд. Ш-ш-ш. Отже, нам треба її знайти.
Я нетерпляче кивнула.
Іян глибоко вдихнув.
— Значить, треба, щоб тебе… захлиснули емоції, так?
— Не розумію, що ти маєш на увазі.
Взагалі-то я здогадувалася, просто боялася визнати.
Поцілувати Іяна — це одне. Приємно, від цього поцілунку можна було б навіть отримати насолоду, якби я так не хвилювалася. От і все… Але піти на більше… свідомо… Чи зможу я? Мел оскаженіла б, якби я використала її тіло з такою метою. Невже це єдиний спосіб її відшукати? А Іян? Він на таке не заслуговує.
— Зараз повернуся, — пообіцяв Іян. — Стій тут.
Він притиснув мене до стіни, ніби наголошуючи, щоб я стояла саме тут, і пірнув у темний коридор.
Стояти тут… Простіше сказати, ніж зробити. Мені хотілося бігти за ним, подивитися, що він збирається робити. Слід було все обговорити, обдумати. Та хіба я маю час! На мене чекає Джеймі з тисячею запитань, на які у мене немає відповіді. Ні, він чекає не на мене; він чекає на Мелані. Що я накоїла? Невже вона справді померла?
«Мел, Мел, Мел, повернись! Мелані, ти потрібна Джеймі. Не мені — Джеймі. Він хворий, Мел. Мел, ти чуєш? Джеймі хворий!»
Я балакала сама до себе. Ніхто мене не чув.
Руки тремтіли від страху чи стресу. Я б не змогла чекати тут довго. Я відчувала, як тривога наростала в мені: ще трохи — і лусну.
Зрештою до мене долинули кроки. І голоси. Іян когось привів. Я не знала, що діяти.
— Уяви, що це… експеримент, — мовив Іян.
— Ти при здоровому глузді? — запитав Джаред. — Це якийсь ненормальний жарт?
Усередині все перевернулося.
Мене мають захлиснути емоції. То ось що Іян мав на увазі!
В обличчя вдарила кров палюча, немов гарячка Джеймі. І що тільки Іян зі мною робить? Мені кортіло втекти, сховатися десь далеко-далеко, де мене ніколи б не знайшли навіть із сотнею ліхтарів. Але ноги підгиналися, я не могла зрушити з місця.
В кінці тунелю з’явилися Іян і Джаред. Обличчя Іяна було кам’яне; він мало не штовхав Джареда в плечі, а той витріщався на нього зі злістю й сумнівом в очах.
— Сюди, — заохочував Іян, підштовхуючи Джареда ближче до мене.
Я приросла спиною до стіни.
Джаред побачив мене, моє перекошене обличчя — і став як стій.
— Вандо, що тут діється?
Я поцілила в Іяна сповненим докору поглядом і спробувала підвести очі на Джареда. Але марно. Натомість я втупилась у його ноги.
— Я загубила Мелані,— прошепотіла я.
— Ти її загубила!
Я безпорадно кивнула.
— Як це сталося? — запитав він злісно.
— Точно не знаю. Я веліла їй замовкнути… але ж вона завжди повертається… раніше поверталася… А тепер я її не чую… і Джеймі…
— Вона померла? — в голосі Джареда був тільки біль.
— Не знаю. Я не можу її знайти.
Джаред глибоко вдихнув.
— Чому Іян думає, що мені треба тебе поцілувати?
— Не мене, — мовила я так тихо, що сама насилу себе почула. — Її. Минулого разу… вона дуже розізлилася. Вона ще ніколи не була такою дужою. Можливо… Ні. Ти не мусиш. Я спробую знайти її сама.
Я досі дивилася в землю, тому одразу помітила, як Джаред зробив крок уперед.
— Гадаєш, якщо я її поцілую?..
Я не могла навіть кивнути, тільки ковтнула.
Знайомі руки швидко провели по шиї і лягли на плечі. Серце калатало, мов навіжене, — здавалося, що навіть Джаред чує, як воно б’ється. Мені було ніяково — а що як він подумає: це якийсь хитромудрий трюк, який я придумала, щоб його заманити? А що як він вирішить: це моя ідея, а не Іянова?
Іян… Цікаво, чи він досі тут? Якого болю ми йому завдаємо?
Я знала наперед усі рухи Джареда: ось його рука спустилася вниз від плеча до зап’ястя, залишаючи по собі вогненний слід. Друга лягла на моє підборіддя й підвела обличчя. Його щока притиснулася до моєї. Від такого доторку моя шкіра спалахнула, а Джаред прошепотів мені на вухо:
— Мелані. Я знаю, що ти там. Повертайся до мене.
Щока Джареда повільно ковзнула вбік, підборіддя трохи нахилилося, і його вуста накрили мої.
Він хотів поцілувати мене ніжно. Я знаю, що він силкувався, як і минулого разу.