Для мене — вперше, усвідомила я.
Цього разу ми веземо з собою саму тільки радість. Ніяких приречених на муки заручників.
У збудженому очікуванні я ні на що не звертала уваги. Здавалося, милі пролітають не так швидко, як хотілося б.
Позаду знову з’явилися фари.
— Мабуть, Кайл за кермом, — муркнула я. — Наздоганяють.
А тоді несподівано з темряви випірнули червоно-сині вогні. Вони відбивалися в усіх дзеркалах, кольоровими плямами танцювали на даху машини, на сидіннях, на завмерлих обличчях і на щитку управління, стрілка спідометра показувала, що ми на двадцять миль перевищили швидкість.
Тишу пустелі розітнуло виття сирени.
Розділ 48
Затримка
Червоно-синє світло блимало воднораз із завиванням сирени.
Перш ніж на Землю прийшли душі, і виття сирени, і миготливе світло означали одне: це їдуть представники закону, миротворці, карателі злочинців.
Зараз блимання світла й сердите виття теж означають одне. Майже те саме — це їдуть миротворці. Карателі.
Шукачі.
Однак тепер, на відміну від минулого, ці сигнали зустрічалися набагато рідше. Поліцію використовували для рятувальних робіт при нещасних випадках абощо, а не для забезпечення порядку. Здебільшого навіть поліція не мала мигавок — тільки «швидка» й пожежники.
Приземкувата обтічної форми машина позаду нас не призначалася для рятувальних робіт. Такий транспорт використовували на ловах. Такого я ще зроду не бачила, але одразу здогадалася, в чому справа.
Джаред завмер, його нога досі давила на педаль газу. Я бачила, як він силкується знайти вихід, вагається — обігнати їх на цьому старезному фургоні чи обдурити — заховати широкий білий кузов у ріденьких кущах пустелі, щоб не привести до печер. Ми вже зовсім близько до своїх. Вони сплять і гадки ні про що не мають…
За дві хвилини шалених пошуків виходу Джаред здався й зітхнув.
— Вибач мені, Вандо, — мовив він. — Це все через мене.
— Через тебе?
Він узяв мене за руку, а тоді скинув швидкість. Машина почала пригальмовувати.
— Пігулка в тебе? — видихнув він.
— Так, — прошепотіла я.
— Мел мене чує?
«Так», — схлипнула Мел.
— Так, — майже схлипнула і я.
— Я кохаю тебе, Мел. Вибач.
— Вона також тебе кохає. Понад усе на світі.
Коротка болюча пауза.
— Вандо, я… ти теж мені небайдужа. Ти чудова, Вандо. І заслуговуєш на більше, ніж я здатен тобі дати. Більше, ніж оце.
В пальцях він тримав малесенький предмет — замалий як на свою смертоносність.
— Зажди, — видихнула я.
Він не може померти.
— Вандо, ми не можемо ризикувати. Ми не обженемо їх, принаймні не на цій таратайці. Якщо почнемо тікати, за нами кинеться тисяча шукачів. Подумай про Джеймі.
Фургон пригальмовував, з’їжджаючи на узбіччя.
— Одна спроба, — благала я. Швидко витягнула пігулку з кишені й стиснула її між великим і вказівним пальцями. — Я спробую їх обдурити. Якщо щось піде не так, я одразу ж ковтну отруту.
— Шукача тобі не обдурити!
— Дозволь спробувати. Швидше! — я розстебнула свій пасок безпеки й потягнулася до Джаредового. — Міняємося місцями. Швидше, поки вони не помітили.
— Вандо…
— Одна спроба. Швидше!
Джаред умів швидко приймати рішення, і ми хутко помінялися місцями.
— Пасок безпеки, — нагадала я. — Заплющ очі й відверни голову.
Він послухався. Навіть у темряві наші переслідувачі помітять свіжий блідо-рожевий шрам на його шиї.
Я пристебнулася і в’яло відкинулася на спинку сидіння.
Обманювати має тіло — ось ключ. Треба обрати правильні рухи. Просто імітація. Як це роблять актори по телевізору, тільки ще краще. Як це роблять люди.
«Допоможи мені, Мел», — пробурмотіла я.
«Не можу, Вандо, допомогти тобі поводитися, як справжня душа. Ти впораєшся сама. Врятуй його. Я певна, що ти зможеш».
Справжня душа. Мені треба просто бути собою.
Година пізня. Я втомилася. Цього вдавати не доведеться.
Мої повіки поповзли вниз, а тіло обм’якло.
Досада. Мені вдалося зобразити досаду. Бо я її відчувала.
Кутики вуст соромливо опустилися.
Машина шукачів припаркувалася не позаду, як очікувала Мел, а через дорогу, на узбіччі, проти руху на тій смузі. З вікна вдарило сліпуче світло. Я кліпнула й навмисно повільно піднесла руку до очей. У промені світла від моїх зіниць відбився тьмяний срібний зайчик і поскакав по дорозі, коли я опустила очі.