— Тільки тут і з ведмедями. Я провела там п’ять життєвих циклів. Але тут мені подобається більше. Я і чверті циклу тут не прожила!
— Знаю. Повірте мені, я розумію вас, як ніхто. А є інші місця, які б ви хотіли відвідати? Може, Планету Квітів? Там гарно; я там була.
— Не хочу бути рослиною, — пробубоніла вона мені в плече.
— А павуки… — почала була я, але не доказала. Планета Павуків для Сонні не годиться.
— Мені набрид холод. І я люблю кольори.
— Розумію, — зітхнула я. — Я ніколи не була дельфіном, але чула, що там гарно. Кольори, рух, родина…
— Вони так далеко звідси! Поки я долечу туди, Кайл… Він… — вона гикнула та знову заридала.
— А інші місця? — не вгавав Кайл. — У вас же чимало планет.
До мене долинав голос Труді, яка розмовляла з безіменною жінкою, але я намагалася не прислухатися. Нехай люди самі подбають про себе.
— Планет багато, але наші кораблі літають тільки на деякі з них, — відповіла я й похитала головою. — Зазвичай це нові, ще не заселені планети. І вибачте, Сонні, але нам доведеться відіслати вас подалі звідси. Шукачі полюють на моїх друзів, а ви зможете показати їм дорогу.
— Але я не знаю дороги, — схлипувала вона. Моє плече вже було мокре від сліз. — Кайл зав’язав мені очі.
Кайл дивився на мене так, ніби очікував, що я от-от сотворю диво, і все саме собою владнається. Він чекав на чари — щось на зразок ліків, які я дістала у цілителів. Але я знала, що не буде ні дива, ні щасливого кінця — принаймні для душ, яких викреслили з рівняння.
Я безнадійно подивилася на Кайла.
— Є тільки ведмеді, квіти і дельфіни, — сказала я йому. — У Світ Вогню я її не відправлю.
Мініатюрна жінка здригнулася, почувши назву.
— Не хвилюйтеся, Сонні. Дельфіни вам сподобаються. Вони милі. Ну звісно, що вони милі.
Вона ще дужче заридала.
Я зітхнула й провадила.
— Сонні, я маю запитати вас про Джоді.
Кайл завмер.
— А що таке? — пробурмотіла Сонні.
— Чи вона… Вона з вами? Ви її чуєте?
Сонні шморгнула носом і звела на мене очі.
— Не розумію, що ви маєте на увазі.
— Чи вона бодай колись озивається до вас? Ви знаєте, про що вона думає?
— Моя… носителька? Її думки? Їх у неї немає. Зараз тут я.
Я повільно кивнула.
— Це погано? — прошепотів Кайл.
— Я знаю ще замало, щоб говорити з певністю. Але навряд чи це добре.
Очі Кайла звузилися.
— Скільки часу ви в цьому тілі, Сонні?
Вона насупилась і замислилася.
— Скільки часу минуло, Кайле? П’ять років? Шість? Ти зник іще до того, як я приїхала додому.
— Шість, — мовив він.
— А скільки вам років? — запитала я її.
— Двадцять сім.
Це мене здивувало. Вона була такою маленькою, здавалася зовсім юною. Мені було важко повірити в те, що вона на шість років старша за Мелані.
— Що все це означає? — запитав Кайл.
— Я не певна. Просто, здається, що довше носій пробув людиною, перш ніж став душею, то більше шансів, що… він отямиться. Що більше хтось був людиною, то більше він має спогадів, більше зв’язків, його більше років називали справжнім іменем… Не знаю.
— Двадцяти одного року достатньо? — розпачливо запитав Кайл.
— Скоро ми це з’ясуємо.
— Це нечесно! — вигукнула Сонні.— Ви ж залишаєтеся. Чому мені не можна, якщо можна вам?
Я проковтнула клубок у горлі.
— Так, це справді було б нечесно. Тому я й не залишаюся, Сонні. Мені також доведеться забиратися. І то скоро. Можливо, ми полетимо разом.
Нехай думає, що я полечу до дельфінів разом із нею. До того часу, як вона дізнається правду, у Сонні буде новий носій, з новими емоціями, який не матиме прив’язаності до чоловіка, що сидить зараз поруч зі мною. Можливо… В будь-якому разі буде вже запізно.
— Я повинна піти, Сонні, так само, як і ви. Я також маю повернути тіло справжній господині.
І тут позаду нас рівний, твердий голос Іяна розітнув тишу, як удар батога.
— Що?
Розділ 56
Прикуті
Іян пропалював нас трьох із такою люттю, що Сонні аж затремтіла від жаху. Дивне видовище: Кайл та Іян ніби помінялися обличчями. От тільки Іянове лице й досі лишалося ідеальним, без жодного шраму. Навіть у гніві прегарним.
— Іяне? — розгубився Кайл. — У чому річ?
— Ванда, — процідив Іян крізь зціплені зуби, а тоді загарчав і простягнув руку. Здавалося, він ледве стримувався, щоб не стиснути долоню в кулак.