«Ого», — подумала Мелані.
Мене накрила хвиля болю. Я не хотіла прощатися з Іяном, але тепер я тим більше змушена. Ну звісно ж, змушена. Не можу ж я утекти вночі, мов якийсь злодюжка, щоб Мелані потім довелося все пояснювати самій.
Іян утомився чекати, схопив мене за руку й смикнув із долівки. Сонні досі чіплялася за мене й, здавалося, так і ходитиме за мною всюди, тож Іян почав трусити мене, поки вона не впала.
— Та що з тобою таке? — вигукнув Кайл.
У відповідь Іян зацідив братові ногою просто в пику.
— Іяне! — скрикнула я.
Сонні кинулася до Кайла, який, тримаючись за ніс, силкувався звестися на ноги, і спробувала затулити його своїм тендітним тілом. Та від цього Кайл тільки втратив рівновагу, гепнувся на землю й застогнав.
— Ходімо, — рявкнув Іян і, не озираючись, потягнув мене за собою.
— Іяне…
Він грубо смикнув мене за собою, не даючи й слова мовити. От і добре. Все одно гадки не маю, що йому казати.
Мимо нас пролітали розмиті обличчя — на всіх читався подив і переляк. Я розхвилювалася, що ми налякаємо безіменну жінку, адже вона не звикла до люті й насилля.
Знагла ми зупинилися. Дорогу нам заступив Джаред.
— Ти з глузду з’їхав, Іяне? — вражено і розгнівано вигукнув Джаред. — Що це ти з нею робиш?
— Ти знав? — заволав Іян, штовхнувши мене до Джареда й добряче струсонувши. Позаду хтось заскиглив — Іян усіх налякав.
— Їй боляче!
— Ти знаєш, щó вона збирається зробити? — не вгавав Іян.
Джаред не зводив погляду з Іяна, але його обличчя немов закам’яніло. Він нічого не відповів.
Цього Іянові було достатньо.
Іянів кулак так стрімко врізався в Джареда, що я й не помітила: щось просвистіло повз мене — то Джаред відлетів у темний коридор.
— Іяне, припини, — благала я.
— Це ти припини, — гаркнув він у відповідь і потягнув мене в темний коридор, а тоді далі — на північ. Я мало не бігла, щоб устигати за його довгим кроком.
— О’Шей! — горлав Джаред нам услід.
— Я роблю їй боляче? — крикнув Іян у відповідь, не сповільнюючи кроку. — Я? Ти свинюка лицемірна!
Позаду нас залишилися темрява й тиша. Я бігла, спотикаючись і намагаючись не відставати.
Я відчувала пульсацію власної крові під Іяновою рукою. Він міцно стискав мені передпліччя — його довгі пальці легко обхопили мою руку й навіть трошки заходили одне на одні. Моя рука почала німіти.
Іян потягнув мене ще швидше, і з моїх губ зірвався болісний стогін.
Іян зупинився, в темряві чути було, як він засапався.
— Іяне, Іяне, послухай… я… — вичавила я, не в силі договорити. Я уявила його злісне обличчя і замовкла.
Дужі руки Іяна відірвали мої ноги від землі й одразу ж підхопили за плечі, не даючи впасти. Тримаючи мене на руках, він кинувся бігти. Руки, які нещодавно були грубими й сердитими, тепер лагідно притискали мене до грудей.
Іян промчав через майдан, не звертаючи уваги на здивовані, а подеколи й насторожені обличчя. Забагато тривожних подій відбулося останнім часом у печерах. Люди на майдані — Віолетта, Джефрі, Енді, Пейдж, Аарон, Брандт та багато інших, чиїх облич я не роздивилася, — були схвильовані. Вони з тривогою дивилися на Іяна, який із перекошеним від люті обличчям стрімголов мчав попри них зі мною на руках.
А потім усі залишилися позаду. Показалися двері, що вели в кімнату, яку Іян ділив із Кайлом. Іян буцнув червоні дверцята, які з тріскотом упали на кам’яну долівку, й опустив мене на матрац.
Іян застиг наді мною, його груди здіймалися від люті й виснаження. Він миттю розвернувся, одним швидким рухом причепив дверцята на місце та знову витріщився на мене.
Я глибоко вдихнула й перекотилася навколішки, тримаючи руки перед собою долонями вгору, чекаючи дива. Може, в долонях з’явиться щось, що я зможу йому подарувати? Але руки мої були порожні.
— Ти. Мене. Не. Покинеш, — його очі палали — ще ніколи вони не були такими ясно-синіми, як полум’я.
— Іяне, — прошепотіла я. — Ти маєш зрозуміти, що… що я не можу залишитися. Ти мусиш зрозуміти мене.
— Ні! — зойкнув він.
Я сахнулася, і раптом Іян упав переді мною навколішки, зарився головою мені в живіт і пригорнув мене за талію. Його трусило, з грудей виривалися голосні схлипи.
— Ні, Іяне, ні,— благала я. Краще б він гнівався. — Не треба, будь ласка. Будь ласка, ні.
— Вандо, — стогнав він.
— Іяне, благаю. Не треба так. Не треба. Вибач. Будь ласка.
Я також плакала, мене також трусило — чи це я трусилася разом із ним?