Я відіслала Іяна по їжу, а сама сховалася посеред поля, де замість нещодавно зібраної кукурудзи підростала молода пшениця. Я сказала Іянові правду: я уникала Джеймі. Мені не хотілося його лякати. Хлопчику буде набагато важче прийняти рішення, на відміну від Іяна чи Джареда — кожен із них має чітку позицію. А Джеймі любить нас із Мелані обох, він між нами розриватиметься.
Іян не опирався. Ми їли мовчки, але весь час його рука міцно пригортала мене за талію.
По-друге, я провідала Сонні та Джоді.
На столі Дока замість трьох блискучих кріоконтейнерів я розгледіла тільки два — з душами цілителів. Док і Кайл схилилися над ліжком, де лежало нерухоме тіло Джоді. Я негайно підійшла до них, щоб поцікавитися, куди поділася Сонні, але зблизька помітила, що Кайл однією рукою притримує контейнер.
— Поводься з нею лагідно, — пробурмотіла я.
Док тримав зап’ястя Джоді, рахуючи про себе. Тільки-но він почув мій голос, його губи міцно стиснулися, й відлік почався заново.
— Так, Док мене попередив, — мовив Кайл, не зводячи з обличчя Джоді очей, під якими розпливалися фіолетові синці. Невже знову перелом носа? — Я обережний. Я просто… не хотів залишати її там саму. Вона була такою сумною і… милою.
— Впевнена, вона б оцінила, якби знала.
Він кивнув, досі дивлячись на Джоді.
— Може, мені варто щось робити? Якось допомагати?
— Говори до неї. Називай її на ім’я. Згадуй події, які вона має пам’ятати. Та хоча б Сонні. Носительці цілительки це допомогло.
— Тобто Менді,— виправив Док. — Вона каже, що це не її ім`я, але щось дуже схоже.
— Менді,— повторила я. Не те щоб мені аж так треба було його запам’ятовувати. — Де вона?
— З Труді — добре, що ти її покликала. З Труді вийшла чудова помічниця. Здається, вона вкладає Менді спати.
— Це добре. З Менді все буде гаразд.
— Сподіваюся, — Док усміхнувся, але з його обличчя не сходив похмурий вираз. — У мене до неї багато запитань.
Я подивилася на мініатюрну жінку — було досі важко повірити, що вона старша за мою носительку. Її обличчя здавалося розслабленим, а погляд — відсутнім. Це лякало — вона була такою жвавою, коли всередині сиділа Сонні. А що як Мел?..
«Я досі тут».
«Я знаю. З тобою все буде гаразд».
«Як із Лейсі».
Ми обоє здригнулися.
«Тільки не як із Лейсі».
Я легенько торкнулася плеча Джоді. Вона була багато в чому схожа на Лейсі: смуглява, з темними очима, тендітна. Вони могли би бути сестрами — от тільки миленьке виснажене личко Джоді ніколи не відштовхуватиме.
Кайл мовчав — тільки міцно тримав її за руку.
— Ось так, Кайле, — мовила я і знову погладила її по плечу. — Джоді? Джоді, ви чуєте мене? На вас чекає Кайл. Джоді? Він тут добряче всіх розсердив, коли поїхав по вас. В усіх просто руки сверблять його провчити! — я стримано усміхнулася до велетня, і кутики його вуст поповзли вгору, хоча він начебто не дивився на мене.
— Мабуть, тебе це не здивувало, — сказав Іян. — Ти ж звикла до його вибриків, правда, Джоді? Приємно знову тебе бачити, люба. А тобі, мабуть, не дуже. Напевно, думаєш: тільки позбулася цього бовдура, а він знову тут.
Поки Іян не заговорив, Кайл і не помітив присутності брата, який, щойно увійшовши до кімнати, вчепився в мене, мов лещатами.
— Ти ж пам’ятаєш Іяна. Ну звісно, що пам’ятаєш. Він завжди намагався дорівнятися до мене, і досі не покинув марних спроб… Гей, Іяне, — додав Кайл, не відриваючи погляду від Джоді.— Ти хочеш щось мені сказати?
— Не зовсім.
— Я чекаю на вибачення.
— Не дочекаєшся.
— Джоді, уявляєш, цей баран зацідив мені по писку. Без жодних підстав.
— Джоді, ти ж знаєш, що він заслужив.
Ох ці братні сварки — вони по-своєму приємні. В присутності Джоді брати стримувалися, намагалися не перегинати палицю. Заради цього я б точно отямилася. На місці Джоді я б уже сміялася.
— Так тримати, Кайле, — пробурмотіла я. — Ти все робиш правильно. Вона обов’язково прокинеться.
Шкода, що я не зустрінуся з нею, не побачу, яка вона насправді. Поки що Джоді у мене асоціювалася з Сонні.
Цікаво, як усі почуватимуться, коли вперше зустрінуть Мелані? Чи відчують відмінність? Чи помітять моє зникнення — чи Мелані продовжить грати мою роль?
Може, вона здаватиметься їм зовсім не схожою на мене. І їм знову доведеться звикати до неї, до неї нової. Я уявила її, тобто себе, в оточенні дружньо налаштованих облич. Уявила нас із Фрідомом на руках, уявила, як люди, які завжди ставилися до мене з недовірою, приязно усміхаються.