Выбрать главу

— Ми знайшли вашу схованку — мудро ви тут усе облаштували; нам просто пощастило, і тоді ми вирішили познайомитися з вами. Не щодня зустрічаєш іще один загін бунтівників, — він радісно розреготався глибоким нутряним сміхом. — Ну ви погляньте на їхні обличчя! Що? Невже справді думали, що ви єдині досі борсаєтеся? — він знову розсміявся.

Ніхто з нас не поворухнувся й на дюйм.

— Нейте, гадаю, в них шок, — мовив інший чоловік.

— Ми налякали їх мало не до смерті,— втрутилася жінка. — Чого ви ще сподівалися?

Вони чекали, переминаючись із ноги на ногу, а ми мов закам’яніли.

Першим отямився Джаред.

— Хто ви? — прошепотів він.

Ватажок знову засміявся:

— Я — Нейт. Дуже приємно познайомитися, хоча поки що ви, мабуть, не можете сказати того самого. Це Роб, Еван, Блейк, Том, Кім і Рейчел.

Промовляючи імена, він по черзі показував на своїх супутників, а ті мовчки кивали, коли чули своє ім’я. Трохи позаду я зауважила чоловіка, якого Нейт не представив. Його яскраво-руде волосся одразу впадало в око, до того ж він був у гурті найвищим. Здається, він єдиний був неозброєний. Він пильно подивився на мене, і я відвела погляд.

— А всього нас двадцять двоє,— провадив Нейт.

І простягнув руку.

Джаред глибоко вдихнув і зробив крок уперед. Коли він рушив із місця, ми всі водночас беззвучно видихнули.

— Я — Джаред, — він потис Нейтові руку й усміхнувся. — Це Мелані, Аарон, Брандт, Іян і Ванда. А загалом нас тридцять сім.

Коли Джаред вимовив моє ім’я, Іян трішки перемістився, силкуючись цілковито заслонити мене від людських поглядів. Саме тоді я усвідомила, що в такій точно небезпеці, в якій опинилися б люди, якби натрапили таки на шукачів. Все починається спочатку. Я силкувалась не тремтіти.

Нейт моргнув, почувши цифру, а тоді широко розплющив очі.

— Ого! Це вперше нас перевершили чисельно.

Тепер Джаред моргнув.

— То ви ще когось розшукали?

— Нам відомо ще про три загони. Одинадцятеро людей на чолі з Гейлом, семеро — з Расселом і вісімнадцять — із Максом. Ми підтримуємо зв’язок. Навіть іноді обмінюємося припасами, — Нейт знову розсміявся своїм нутряним сміхом. — Маленька Еллен із гурту Гейла вирішила приєднатися до Евана з мого загону, а Карлос перебрався до Сінді, яка в загоні у Рассела. Ну і, звісно, нам дуже допомагає Спал… — він різко урвав мову, ніяково роззирнувшись, так ніби бовкнув зайвого. Він глипнув на рудого, який стояв позаду й досі дивився на мене.

— Ліпше розставимо всі крапки над «і», — сказав невисокий темночубий чоловік, який стояв поруч із Нейтом.

Нейт обвів наш невеличкий гурт підозріливим поглядом.

— О’кей. Роб має рацію. Треба все зразу пояснити, — він глибоко вдихнув. — Тільки ви не гарячкуйте і вислухайте мене до кінця. Спокійно, будь ласка. Іноді людей це засмучує.

— Та завжди засмучує,— докинув Роб. Його рука потягнулася до кобури на стегні.

— Що таке? — запитав Джаред рівним голосом.

Нейт зітхнув, а тоді вказав на довганя з рудим волоссям. Той ступив уперед — на обличчі його застигла крива усмішка. У нього були веснянки, як у мене, тільки в тисячу разів більше. Вони так густо всипали його обличчя, що його шкіра здавалася темною, хоча насправді він був білошкірий. Очі він мав темні — мабуть, темно-сині.

— Це Спал. Він із нами, і не казіться через це. Він мій найкращий друг — рятував мені життя сотню разів. Він — член нашої родини, і якщо хтось спробує його вбити, хай начувається.

Одна з жінок повільно витягнула пістолет і тримала його дулом до землі.

Вперше за увесь час заговорив рудий — у нього був дуже лагідний тенор:

— Нейте, все гаразд. Бачиш? У них теж є подружка, — він тицьнув просто в мене, й Іян напружився. — Схоже на те, що я не один тут рідний.

Спал усміхнувся мені, перетнув простір — нейтральну смугу, яка нас розділяла, — з простягнутою до мене рукою.

Я обійшла Іяна, не звертаючи уваги на його приглушене застереження, зненацька відчувши себе безпечно й упевнено.

Мені сподобалося, як це сформулював Спал: «Рідний».

Спал зупинився переді мною і трохи опустив руку, щоб компенсувати значну відмінність у зрості. Я взяла його долоню — спрацьовану, загрубілу в порівнянні з моєю делікатною шкірою — і потиснула.

— Спалює Живі Квіти, — представився він.