Не просто не чиню опору — розчиняюся в коханому, висушуючи сльози об його плече.
— Дякую, — шепочу я.
Джаред цілує мене в маківку.
Тихо. Рипить ліжко — мабуть, Кайл знову ліг спати. Певно, саме тому він і був такий роздратований. Я його збудила. Яке йому діло до драматичних подій, які розгортаються поміж Доком, Джаредом і людиною, що з нею він і не знайомий, якщо він хоче спати? Він такий занурений у себе, аж смішно. Не думаю, що я робитиму йому поступки, як Ванда. Я так пробачати не вмію.
Обличчя моє сховане в Джареда на грудях, і я думаю: цікаво, як Док сприймає наше возз’єднання? Він, мабуть, зараз ніяково відвертається. А може, я помиляюся, і він витріщається на нас, силкуючись утямити, що я — то я. Ванда неодноразово уявляла, як люди сприймуть моє повернення. Вона гадала, мене одразу приймуть, оточать, довіряться мені, радітимуть. Цікаво, чи буде все саме так. Але Док точно поставився до мене прохолодно, хоча, можливо, це все через ніж, яким йому погрожував Джаред. Чи все-таки через мене? Може, Вандин друг не надто радіє моїй появі. «Тут тільки найкращі», — колись сказала я про виживанців. Чи пробачать вони мені, що я посіла її місце? Вкрала тіло, яке, на їхню думку, належало їй?
А Джеймі? Він, певно, пробачить. Він любить мене, я знаю. Та як він почуватиметься, побачивши Ванду в крихітному сріблястому контейнері? Чи зрадіє він моєму поверненню, якщо для нього я насправді ніколи й не зникала?
Нам потрібне тіло. Джеймі буде краще, якщо Ванда скаже йому сама, що все гаразд.
Але ж Іян!
Про Іяна навіть думати не хочеться. Він, на відміну від Джеймі, ніколи мене не любив. Не думаю, що я йому подобалася. Можливо, він мене навіть ненавидить. Або зненавидить, коли прокинеться — а Ванди немає.
Я пообіцяла Ванді піклуватися про Іяна, але нутром чую: він не дозволить. Чи зможу я вимолити прощення, що ось я — в цьому тілі, а Ванда — в жерстянці?
Тіло потрібне вже.
Але про Іяна я не хочу думати ще з однієї причини. Пам’ятаю його поцілунок — усього кілька хвилин тому, — як це було приємно! Я вже скучила за ним. І хочу, щоб він був поряд.
Я здригаюсь, і Джаред міцніше мене пригортає.
— Все буде гаразд, — запевняє він.
І я йому вірю. Вдихаю запах його шкіри — він такий рідний!
Зараз я занадто виснажена, щоб думати про Іяна. Занадто втомлена — здатна тільки опустити голову Джаредові на руку й дозволити тримати мене.
Як усе заплутано!
До тями мене приводить Кайлів грубий голос — гучний, навіть коли він намагається шепотіти. Я лежу. Розгублена, як і після першого пробудження. Скільки я проспала?
— Джоді, поглянь на мене! Будь ласка, кохана! Розплющ очі. Зроби це для мене, Джоді. Будь ласка. Стисни мені долоню. Подай знак!
Я розплющую очі, й Кайлів голос уривається. Вентиляційні щілини і досі затулені брезентом. Завдяки йому сонце не так сліпить. Ранок, але світло жовте, не жовтогаряче. Значить, сонце вже підбилося високо.
Не дивно, що я так довго спала: Ванда в моєму тілі кілька днів толком не спала. Тіло виснажене. Але проспати сьогодні — жахливо.
Іян уже прокинувся? Шукає мене?
Не мене. Ванду.
Я різко сідаю в ліжку, і в голові паморочиться. Очі ж шукають Ванду. Контейнер стоїть на ліжку поряд зі мною.
— Все добре, — бурмоче Джаред заспокійливо — так балакають до хворих або до переляканих дітей. — Вона тут. Нікуди не поділася.
Джаред прихилився на бильце ліжка. Він усміхається, і в куточках очей розбігаються промінчики зморщок. В очах і досі обережність. Джаред не певен, що я не змінилася. Не певен, який вплив справила на мене Ванда.
На його правій щоці розпливається багряний синець.
Прочистивши горло після сну, я мовлю:
— Вибач. І дякую. Ще раз.
— Я тебе кохаю, — каже він у відповідь. Слова його не просто впевнені. Це виклик.
— Я теж тебе кохаю, — кажу я. І закочую очі: — Хіба не очевидно?
Він розпливається в усмішці. Йому більше й не треба! Підхоплює мене з ліжка і притискає до грудей.
Я теж його обіймаю, проте почуваюся там, наче обманюю його. Ще рано радіти. Заснувши, я багато чого відклала на потім. І тепер воно дамокловим мечем висить наді мною. Поки я все не вирішу, не зможу жити далі.
— Що таке? — дивується Джаред із того, як я закам’яніла в його обіймах. — Що ти відчуваєш? Поговори зі мною!
Голос його серйозний і зважений — якщо мені потрібен психолог, Джаред готовий виконати і таку послугу.