Він зупиняється, не в змозі стримати почуттів. Лора кладе йому голову на плече.
Маг. Я залишив роботу. Почав обертати столи і зазирати у кришталеві кулі. Хотів, аби вона заговорила до мене, щоб не зникала назавжди. Але у відповідь чув тільки мовчанку. І тоді я перетворився на Мага Раджапура, завжди вбраного у кумедний тюрбан. Спершу він був мені за намордник — аби не було чути, як я горлаю від болю. (Замовкає на мить.) Спогади про мертве дитя — мов артефакт у саркофазі, захищений міцним муром горя. Вони не подібні до інших спогадів. Не знають ні зморшок, ні зносу. (Трохи помовчавши.) Я не зміг нічого для неї зробити.
Лора. А ви й не могли.
Маг. Мене там навіть не було.
Лора. Ви не могли там бути.
Маг. Я відчував провину. І хотів… виправити цю помилку.
Лора. Виправити? Це неможливо.
Маг піднімає голову й далі всміхається.
Маг. Звісно, можливо. Я таки виправив. Одного дня. Вже з іншою людиною.
Лора. Справді?
Маг. Так.
Пауза.
Лора. Певно, прекрасний був день.
Маг (не в змозі стримати сльози). Пречудовий!
Лора підходить до нього.
Лора (дуже просто і лагідно). Ви мені надзвичайно подобаєтесь. Тут усі з вас трохи кепкують. А мені ви подобаєтесь.
Маг (плаче й усміхається). Дякую, доню…
Лора кидається йому в обійми. Надто зворушений і дещо незграбний, він не знає, як краще її пригорнути.
Цієї миті швидким кроком заходять Доктор С. та її помічники.
За звичкою, Доктор С. збирається вигнати всіх, але, побачивши Лору в обіймах Мага, на мить зупиняється.
Доктор С. (лагідно). Лоро, я змушена просити вас залишити мене наодинці з Магом.
Лора. Гаразд, Докторе.
Легко вислизає з обіймів Мага.
Лора. Скоро побачимось!
Маг (поклавши руку собі на груди). Авжеж, скоро побачимось!
Лора виходить.
Доктор С. роздивляється світлову панель, де миготять червоні лампочки. Дзеленчить дзвоник. Доктор С. обертається до Мага.
Доктор С. Даруйте, але ми вже запізнюємось.
Маг. Думаєте, спрацює?…
Доктор С. Заходьте краще до ліфта.
Підводить його до ліфта. Дверцята відчиняються.
Маг. Докторе, я знаю, що ви не маєте права мені щось казати, але як ви гадаєте — у нас вийде?
Маг заходить до кабінки ліфта.
Доктор С. Лікарі вирішили пересадити ваше серце Лорі.
Маг. Дякую!
Доктор С. (зворушено). Нічого не кажіть. Мені ніхто ніколи не дякує. Особливо коли вирушає нагору.
Маг (перш ніж дверцята зачиняються). Я вам дуже вдячний…
Дверцята ліфта зачинилися. Спалахує стрілка — вгору. Чути гудіння. Дзвоник стихає.
Доктор С. збентежено обертається до помічників, які зрозуміли, що вона порушила правила.
Доктор С. Я в курсі. Це проти правил.
Дзвоник лунає знову.