— Сам? Сам, чи що, одужав? — заїкаючись, запитав Льонька.
— А чого йому одужувати? Він і так був цілком здоровий.
— Так, значить… значить, ти…
— Просто хотів узнати, як ти розумієшся на техніці. Оце й усе.
— Мене? Перевіряти?! Як розуміюся? Та вже не гірше від тебе!
— Гірше, Леоніде! Гірше, якщо вже на те пішло, — пролунав раптом ззаду спокійний голос Васі Кругляшкіна.
Вигляд у Васі був по-справжньому святковий. Якби він був неживим предметом, про нього б сказали, певно: «Тільки-но з магазину! Просто з полички!» Вася був чисто поголений, в ретельно випрасуваному темно-сірому костюмі й жовтих черевиках, таких блискучих, що вони могли по-суперничати з новенькими металевими деталями радіо-підсилювача.
— Мене тут спершу з вами сплутали. Васею назвали, — сказав Олег.
— Еге ж! Адже це ти, Васю, все зробив? Обладнав, так би мовити! — Льонька обвів руками довгий дерев'яний верстак. Як сусіда, він називав Васю на «ти». Вася зсунув на потилицю кепку з коротким козирком і похитав головою:
— Чужих заслуг привласнювати не люблю. Помічником був, не заперечую… А головний, коли вже на те пішло, ініціатор і виконавець…
— Та гаразд уже, гаразд! Разом робили! — перебив Олег: Васина похвала, здавалось, була йому неприємна.
Щоб змінити тему розмови, Юхим Трошин несподівано запитав:
— А кому, цікаво, ця кімната належала?
— Самі не знаємо, — відповів Олег. — І звідки вона тут, на горищі, ця цегляна коробка?
— Я довідаюсь! Сьогодні ж довідаюсь! — вигукнув Льонька, якому дуже хотілося хоча б у чомусь проявити себе і взяти реванш.
— Не хвались! Звідки ти можеш довідатися? — тихо спинила його Таня.
Та Льонька не хвалився: він справді-таки міг довідатися.
«МАДАМ ЖЕРІ-ВНУЧКА»
До революції будинок належав акціонерному товариству «Мадам Жері і дочка». Сама мадам давно втекла за кордон. А дочка її довго ще жила на третьому поверсі, у квартирі номер дев'ять. І займала у цій квартирі всього-на-всього одну невелику кімнату, що виходила вікнами на подвір'я.
Після «Жері-дочки» спадкоємців не залишилося, і в її кімнату в'їхала Калерія Гаврилівна Клепальська. Льоня прозвав нову сусідку «мадам Жері-внучка».
На дверях дев'ятої квартири, біля круглого сріблястого дзвінка, висіла табличка, на якій акуратно, чорною тушшю було виведено: «Уткіним — 1 дзвінок, Кругляшкіну — 2 дзвінки, Митрохіній — 3 дзвінки».
А десь збоку зловісно поблискувала маленька чорна кнопочка і поряд, під целофаном, — категоричний наказ: «Тільки Клепальській!»
На всіх мешканців дев'ятої квартири припадав один облуплений металевий ящик з дірочками — «Для листів і газет». «Мадам Жері-внучка» окремого ящика не мала з тієї простої причини, що газет вона не виписувала і листів ні від кого не одержувала.
Кілька місяців у своєму житті Калерія Гаврилівна була на «виховній роботі» — вона зібрала невелику групу дошкільнят і гуляла з ними по бульвару, навчаючи малюків французької мови і гарних манер. Коли всі малюки уже цілком оволоділи гарними манерами, вони закидали свою виховательку сніжками, і групка була розпущена. Калерія Гаврилівна перейшла на роботу «в мистецтво»: вона почала продавати театральні квитки. Усіх знаменитих артистів вона називала тепер просто на ймення, як своїх давніх знайомих. Вона точно знала, у кого з них який характер і скільки метрів житлової площі.
Вечорами вона вела тривалі розмови по телефону зі своїми подругами з інших театральних кас:
«А що, коли я попрошу у вас „Сплячу красуню“ навзамін „Пікової дами“? Я обіцяла одній своїй приятельці „Лебедине озеро“, а дістала тільки „Бахчисарайський фонтан“…»
Якось Калерія Гаврилівна принесла Льоні квиток на прем'єру в Театр юного глядача. І, якщо з того часу він коли-небудь відмовлявся виконувати її прохання (збігати у магазин, винести відро зі сміттям на подвір'я), «мадам Жері-внучка» вигукувала:
— І це вдячність за ті культурні задоволення, які ти дістав завдяки мені?
Шофер Вася Кругляшкін доводив, що Калерію Гаврилівну не випадково поселили в кімнату колишньої домовласниці: «У неї самої повно родимих плям!»
Льонька уважніше придивився до нової сусідки, але ніяких «родимих плям» у неї не виявив. Зате він знайшов цілих дві бородавки: одну в центрі лоба, якраз на тому місці, де в індійських акторок у кіно буває чорна цятка; а другу — на підборідді.
Тоді шофер Вася пояснив Льоньці, що він мав на думці «родимі плями минулого», тобто всілякі пережитки в характері Калерії Гаврилівни.