— Родинні стосунки! — вигукнув Льонька. — Як він може захищати пережитки? А ми його і не запитаємо навіть. Перевиховаємо батечка, висміємо його як слід — сам же потім у ніжки вклониться, спасибі скаже! Та-ак!..
— Я хочу підтримати Олега щодо кореспондентів, — сказала Тиха Таня. — Нехай у кожній квартирі будуть.
— Ну звичайно! — підхопив Льонька. — Я вже давно про це думав: радіопости, так би мовити. Ось я, скажімо, буду в дев'ятій квартирі, Владик — у тридцять шостій, ти, Таню, — у тринадцятій…
— А Олег? — запитала Таня.
— Олег?.. Щось ти про нього весь час турбуєшся? І Олег теж буде. У своїй, у сімнадцятій, квартирі. Та й інших розподілимо. Ох, і боятимуться ж нас! Тільки що — будь ласка, в ефірчик! — Льонька потер руки від задоволення.
— Хіба ми опудала якісь, щоб нас боялися? — Олег нахилив свою круглу біляву голову. — Нехай до нас за допомогою приходять — це інша справа. А то — «боятимуться»!
— Та я не в тому розумінні! — схаменувся Льонька. — Нас погані хлопці боятимуться. Для добрих людей ми будемо перші помічники, а для поганих — пострах!
Олег знову опустив голову: він не любив гучних слів.
Коли шофер Вася і Юхим Трошин, навантажені електропроводами і лампами, повернулися на горище, всі питання про найближчі радіопередачі були вже вирішені. Залишалося тільки розподілити обов'язки.
Та це виявилося не так легко: Льонька намагався захопити всі посади і пости. Спершу йому дуже кортіло бути диктором. Він ясно уявляв собі, як усе подвір'я і весь будинок слухають його голос і думають: «А хто б це міг бути?» Навіть рідна мати не одразу впізнає його… І раптом наприкінці передачі він урочисто оголошує: «Вів передачу Леонід Уткін!»
Льонька вже було виклопотав собі звання «головного диктора», але тут, як завжди несподівано, в розмову втрутилася Тиха Таня і спокійнісінько заявила:
— Ти не можеш бути диктором: у тебе голос ламається. Ти дуже часто пускаєш півня.
— Що-о? Мій голос?! Якого півня?! — скипів Льонька.
— Будь ласка, не репетуй… В усіх хлопців у твоєму віці ламається голос, і ніхто з вас не може бути диктором.
— А в дівчисьок не ламається?
— Ні.
— Отже, головним диктором будеш ти?
— «Головним» мені не потрібно. А просто дикторшою можу бути. І ще нехай Семен Блошкін, з першої квартири.
— А Семен чому? У нього що, голос уже поламався?
— У нього голос поставлений. Зрозумів?
— Куди поставлений? Як це голос може бути «поставлений»?
— Ну, це значить… значите, він володіти ним уміє. Тому що давно у хорі співає, в Будинку піонерів. Зрозумів?
Владик поспішив Льоньці на допомогу:
— Все одно Семен не може бути диктором: у нього прізвище некрасиве — Блошкін. Усі сміятимуться.
— Не прізвище прикрашає людину, — повчально мовила Таня. — Ось у тебе, наприклад, прізвище — перший сорт: Вербицький! А подивитись на тебе, то…
— Ти мого прізвища не чіпай! — верескнув Владик. — Не про мене мова! А Семен собі нехай інше прізвище придумає! Нехай підбере собі… цей самий… ну, як його?..
— Псевдонім, — з усмішкою підказав Олег.
— От-от! Щоб люди не сміялися.
— Люди не сміятимуться! — сердито відкарбувала Таня. — А якщо ти посмієшся, то це для Семена навіть приємно буде.
— Гаразд! Годі вам! — навів порядок Льонька. — Нехай буде Блошкін зі своїм «поставленим голосом»! Нехай. А ким же тоді буду я? — Льонька задумливо походив по горищі. — Гаразд. Добре… Я буду головним по «Найостанніших вістях», а всі кореспонденти мені підкорятимуться.
«Чудова посада! — вирішив по думки Льонька. — Про все, що робиться у квартирах, найперший довідуватимусь!»
— І ще я буду головним по «Бесідах із батьками»! — заявив він.
«Усе, чого не зможу сказати матері і батькові у вічі, говоритиму по радіо, у замаскованому вигляді!.. — розмірковував Льонька. — Вони ні перебити мене не зможуть, ні заперечити. Тут уже їм хоч-не-хоч, а доведеться слухати!»
— З батьками нехай Олег бесідує, — заперечила Тиха Таня. — Або ось Левко Груздєв. З двадцять дев'ятої квартири. Вони розсудливіші!
Олег одразу захитав головою:
— Та ні! Я стежитиму, аби щось не зіпсувалося. За підсилювачем, за динаміком… І взагалі за технікою. Бо ж які то вийдуть передачі, коли техніка раптом відмовить?
Вася Кругляшкін підтримав Олега. І «бесідувати з батьками» було доручено Левкові Груздеву — дуже солідному хлопцеві, кращому шахісту в будинку.
— Тоді я буду головним за «Нокаут в ефірі», — заявив Льонька.
— Це що, спортивний розділ? Боксерський, чи як? — поцікавився: Вася Кругляшкін.