Отож краще не пропускайте наших радіопередач! Оце й усе. Передача «В останню секунду!» закінчена. Вів передачу Сенько Блошкіи.
А зараз слухайте…
У НАС У ГОСТЯХ…
За розпорядженням Льоньки першим до мікрофона був запрошений він сам. Диктор Сенько Блошкін вів бесіду точно за текстом який Льонька склав напередодні. Перед Сеньком лежали запитання, а перед Льонькою — відповіді.
— Сьогодні у нас у гостях усім вам добре відомий Льонька Уткін з квартири номер дев'ять, — наслідуючи інтонації справжніх дикторів, почав Сенько. — Здрастуйте, товаришу Льонька Уткін!
— Добрий вечір, — відповів Льонька.
— Чи згодні ви, товаришу Льонька Уткін, побесідувати з нашими радіослухачами і відповісти на деякі запитання, які нас хвилюють?
— Згоден.
— Велике вам спасибі. Ми чули, що з вашої особистої ініціативи на подвір'ї був організований «Бойовий будинковий піонерський штаб». Чи правда це?
— Так, це правда. З моєї ініціативи, — скромно погодився Льонька.
— Ще ми чули, що ви — найголовніший і найвідповідальніший за всі радіопередачі.
— Так, це правда. Мене вибрали відповідальним. — І, трохи подумавши, Льонька додав одну фразу до завчасно підготовлених відповідей: — Мене вибрали одностайно!..
— А чи не поділитеся ви з нами, товаришу Льонька Уткін, своїми думками?
— А чого ж, поділюсь. Найближчим часом я збираюся…
Але що саме збирається робити Льонька найближчим часом, мешканці будинку так і не довідалися, бо в репродукторі пролунав злий, захеканий голос Тихої Тані:
— Все з твоєї ініціативи, так?! Прославляєш себе, так? І ти, Сенько, теж хороший: читаєш з папірця, мов папуга!
— Тихше ти!.. Тихше! — злякано, на все подвір'я прошепотів Льоня. — Сенько, відтягни її від мікрофона!
— Я тобі відтягну! Я зараз таке скажу!..
Сенько Блошкін нарешті оговтався і незворушним дикторським голосом повідомив:
— Увага! Передача «У нас в гостях!» з технічних причин відміняється.
НАЙОСТАННІШІ ВІСТИ
Дорогі товариші мешканці! Якщо у вас щось поламалося — ну, скажімо, ніжка від столу одлетіла чи праска перегоріла, — не засмучуйтесь. Усе це швидко відремонтується і стане зовсім новеньким, бо наш «Бойовий будинковий піонерський штаб» вирішив відкрити на подвір'ї майстерню.
Ми сподіваємося, що у кожного мешканця найближчим часом що-небудь зламається, і тоді наша майстерня прийде вам на допомогу!
Назва у майстерні вже є — «Що зламалось — усе відремонтуємо!», а приміщення у неї поки що немає. Та це байдуже! Ми вирішили відкрити нашу майстерню у старій дровітні. Про цю ж дровітню наш місцевий поет склав такі вірші:
Наш спеціальний кореспондент із квартири номер дев'ять повідомляє, що дрова ці привезла з собою зі старого будинку Калерія Гаврилівна Клепальська. Там, у старому будинку, не було центрального опалення і дрова зігрівали Калерію Гаврилівну, а тут, у нас, вони «не світять і не гріють». Проте Калерія Гаврилівна звикла до своїх дров, і їй сумно з ними розлучатися. Один наш спеціальний кореспондент проліз у дровітню з боку даху й точно з'ясував, що дрова ці давно вже потрухли.
Ми впевнені, що Калерія Гаврилівна стане, нарешті, свідомою і викине свої трухляві дрова. Тоді вже ми не лазитимемо в дровітню через дах, а ходитимемо туди через двері й відкриємо свою майстерню! Тим більше, що, як повідомляє спеціальний кореспондент з тієї ж самої дев'ятої квартири, кухонний столик Калерії Гаврилівни зовсім розвалюється. І ми його з вдячності відремонтуємо поза чергою!
ПЕРЕДАЄМО ОГОЛОШЕННЯ!
… Увага! Увага!
Сьогодні ми починаємо збирати інструменти для нової майстерні. Пункт збирання — квартира номер сімнадцять. Здавайте їх просто у вікно, після третьої години дня, Олегу Брянцеву. У двері не дзвоніть і не стукайте, щоб не турбувати сусідів. Якщо у вікно випадково висунеться бабуся, не тікайте: вона тільки на вигляд сердита.