Проте заспокоїлася вона ненадовго. Кожне рипіння мостин примушувало її здригатися і дослухатися.
«Ні, так більше не можна! — вирішила вона. — Піду до Оленки!»
Катя відчинила парадні двері, але одразу подумала: «А як же дзвінок! Адже він важливий для мами. Напевно, дзвонитимуть від якогось хворого. Я піду, а мама так нічого і не довідається. Не можна, не можна йти!»
Вона зачинила двері, замкнула їх на всі запасні замки й навіть на ланцюжок, потім прилягла на канапу, вкрилася байковою ковдрою і почала пригадувати усі книжки і фільми, де йшлося про сміливих людей і їхні подвиги. Але й література Каті не допомагала. Вона ще кілька разів поривалася піти до Оленки, але потім спохвачувалася: «А важливий дзвінок?» І залишалася. Так вона й заснула.
Над ранок їй приснився сон. Вона стоїть на площадці парадних дверей, двері зачинені, а в порожній квартирі дзеленчить, надривається телефон. Катя знає, що це той самий дуже потрібний для мами дзвінок, але потрапити до квартири не може. І взагалі не може зрушити з місця, як це часто буває уві сні.
Катя розплющила очі. Було вже зовсім видно, телефон і справді дзвонив. Вона скинула ковдру, підбігла до апарата, зяяла трубку й почула мамин голос:
— Катю, ти вдома? Ти не втекла до Оленки?
— Ні, мамо, я не втекла.
— Ну, тоді я і всі мої товариші, лікарі, просять передати тобі, що ти молодець, справжній молодець!
— Але ж важливого дзвінка не було! Я увесь час чекала, а його все не було й не було.
— Як то не було? — засміялася мама. — Мій дзвінок — це і є той найважливіший дзвінок!..
… Дорогі товариші батьки! Зараз ми розповіли вам про досвід Катиної мами, яка здолала боягузтво своєї дочки. Ми постаралися записати цю історію з Катиних слів складно, як оповідання, щоб вам було цікаво слухати. Ми тепер часто будемо розповідати про досвід передових батьків. А імен і прізвищ називати не будемо, отож не соромтеся, будь ласка, і пишіть нам на «сьомий поверх». Вів передачу Сеиько Блошкін.
ДЛЯ ВАС, ПЕНСІОНЕРИ!
Увага! Увага!
Говорить сьомий поверх!
Звичайно наша передача починається о двадцятій годині за місцевим часом, тобто тоді, коли майже всі дорослі вже поприходять з роботи.
А сьогодні ми включили свій мікрофон о п'ятнадцятій годині, тобто о третій годині дня. А чому? А тому, що передача, наша буде для тих, хто вже не ходить на роботу, хто своїм довгим і, як то кажуть, бездоганним трудовим життям заслужив право відпочивати. Ми так і назвали свою передачу: «Для вас, пенсіонери!»
Ми вирішили влаштувати великий концерт: адже в години відпочинку приємно послухати музику, вірші і, незважаючи на вік, потанцювати! Тепер ми мало не щодня влаштовуватимемо такі концерти. Одне слово, у нашому будинку пенсіонери не нудьгуватимуть!
Всі ви, звичайно, заслужили право на відпочинок. Це факт! Але ж увесь час відпочивати й відпочивати теж нелегко: від цього можна так стомитися, що й не радий будеш! Тому ми хочемо, дорогі товариші пенсіонери, зробити так, щоб і вам було не нудно відпочивати і нам на користь пішло.
Нещодавно ми прочитали вголос будинкову книгу. З неї ми довідалися, що в будинку номер дев'ять дріб три живуть пенсіонери сімнадцяти різних професій. І кожен працював по своїй спеціальності років із тридцять, а то й сорок, або й ще більше. Ну, а у нас поки що немає ніякої професії. Але ми дуже хочемо навчитися справжнього діла! Кожен з нас чимось захоплюється: хто любить радіотехніку, хто столярує, хто хоче будувати моделі, а хто танцює чи навіть співає… Ось ви, товариші пенсіонери, і можете допомогти нам у всіх цих справах!
Ми довідалися, що в двадцять третій квартирі живе пенсіонер, який дуже багато років пропрацював інженером на авіаційному заводі. І ми хочемо попросити його: візьміться, будь ласка, керувати нашим авіаційним гуртком! А в шостій квартирі проживає старий слюсар: може, він допоможе організувати нам майстерню «Що зламалось — усе відремонтуємо!». Інструментів ми зібрали стільки, що до Олега Брянцева у кімнату просто не зайдеш: справжній склад, та й годі! Ось ви б і допомогли нам трішечки, Валентине… Валентине Захаровичу! Га? Згодні?..
Або ось ми хочемо хореографічний гурток організувати, щоб танцювати вже за всіма правилами науки. А в тридцять першій квартирі якраз проживає колишня балерина.