— Звичайно, можу, — сказала Мілдред Стріт.
— Тож ви бачите, що коли ми намагаємося з'ясувати, хто вбив Кристіана Гульбрандсена, ви можете нам дуже допомогти.
— Але ж тут немає чого з'ясовувати. Хіба не абсолютно очевидно, хто вбив мого брата?
Інспектор Кері відхилився назад на стільці, пригладивши пальцями свої акуратно підстрижені вусики.
— Зрозумійте — ми повинні бути обережними у своїх висновках, — сказав він. — Ви думаєте, це очевидно?
— Звичайно. Це зробив той жахливий американець — чоловік нашої бідолашної Джіни. Він тут єдина чужа людина. Ми зовсім нічого про нього не знаємо. Він, мабуть, один із тих жахливих американських гангстерів.
— Але це аж ніяк не пояснює, чому він захотів убити Кристіана Гульбрандсена, чи не так? Який йому був інтерес убивати його?
— Бо Кристіан щось довідався про нього. Тому він і приїхав сюди так скоро після свого попереднього візиту.
— Ви в цьому впевнені, місіс Стріт?
— Повторюю, для мене це очевидно. Він намагався створити враження, що його приїзд пов'язаний зі справами Фонду, але то нісенітниця. Він був тут лише місяць тому. І нічого важливого відтоді не сталося. Тож він приїхав у якійсь приватній справі. Він бачив Волтера під час свого попереднього візиту й, мабуть, упізнав його, — а може, навів про нього довідки у Штатах — він, безперечно, має своїх агентів у всьому світі, — й довідався про якісь його темні справи. Джіні — дуже дурна дівчина. І завжди була такою. Це дуже на неї схоже — одружитися з чоловіком, про якого вона нічого не знає, вона завжди була схиблена на чоловіках! Його, мабуть, розшукує поліція, а може, він уже був одружений або є одним із провідників злочинного світу. Але мого брата Кристіана одурити було не так легко. Він приїхав сюди, я певна, щоб покласти цьому край. Викрити Волтера й показати всім, хто він такий. Тому, природно, Волтер убив його.
Інспектор Keрі, домалювавши величезні вуса одному з котів, якими був розмальований його блокнот, сказав:
— Так, так…
— То ви не згодні зі мною, що все було саме так?
— Могло бути, — уточнив інспектор.
— До якого іншого висновку тут можна прийти? Кристіан не мав ворогів. Я тільки не можу зрозуміти, чому ви досі не заарештували Волтера?
— Розумієте, місіс Стріт, нам потрібні докази.
— Думаю, ви їх легко можете добути. Якщо зателефонуєте в Америку…
— О, ми, звичайно, перевіримо всі відомості про Волтера Хада. Ви можете не сумніватися в цьому. Але поки ми не зможемо довести, що в нього був мотив, ми далеко не просунемося. Ще треба з'ясувати, чи він мав можливість…
— Він вийшов відразу за Кристіаном, удавши, ніби перегоріла пробка…
— Вона й справді перегоріла.
— Він міг легко це підлаштувати.
— Справді міг.
— Це дало йому привід вийти. Він пішов слідом за Кристіаном до його кімнати, застрелив його, потім поставив нову пробку й повернувся до зали.
— Його дружина каже, що він повернувся перед тим, як зовні пролунав постріл.
— Це неправда! Джіна може сказати що завгодно, італійці ніколи не кажуть правду. До того ж, вона католичка.
Інспектор Кері не підтримав релігійну дискусію.
— Ви гадаєте, вона була заодно з ним?
Місіс Стріт на мить завагалася.
— Ні, ні, не думаю. — Вона здавалася вельми розчарованою тим, що в неї немає підстав так думати. Вона провадила: — Можливо, це входило до його мотиву — перешкодити, щоб Джіна довідалася правду про нього. Адже Джіна — його хліб і масло.
— І дуже вродлива жінка до того ж.
— О, так. Я завжди казала, що Джіна дуже симпатична. Таких красунь в Італії багато. Але якби ви мене запитали, то я сказала б, що для Волтера головне — гроші. Тому він сюди й приїхав і живе тут коштом Сероколдів.
— Місіс Хад добре забезпечена, якщо я правильно розумію?
— Не тепер. Мій батько заповів таку саму суму грошей матері Джіни, як і мені. Але їй довелося взяти національність свого чоловіка (тепер, я думаю, закон змінили), і внаслідок війни й того, що він був фашистом, Джіна тепер має дуже мало власних грошей. Моя мати надто її розбещує, а її американська тітка, місіс Вен Райдок, під час війни витратила на неї величезні суми й купувала їй усе, чого вона хотіла. Проте, з погляду Волтера, він не зможе здобути великі гроші доти, доки не помре моя мати, тоді Джіні дістанеться дуже великий статок.
— Як і вам, місіс Стріт.
Щоки Мілдред Стріт легенько зарожевіли.
— І мені, як ви сказали. Мій чоловік і я завжди жили скромно. Він витрачав гроші здебільшого тільки на книжки — він був великим ученим. Мої власні гроші майже подвоїлися. Це більше, аніж досить для моїх скромних потреб А проте людина завжди може застосувати свої гроші на благо інших. Будь-які гроші, що мені дістануться, я розглядатиму як священний фонд.