Вітаю з Новим Роком. Бажаю приємно провести старий рік, а у наступному — здоров'я, успіхів та доброго настрою.
Привітання «попахувало» якоюсь не те щоб сухістю — радше раціональністю і разило відбувайлівкою. Щось подібне пишуть тим, кого незручно не привітати. Добре, що він не скористався дурнуватим новорічним віршиком, варіанти яких пропонують у соціальних мережах, — обирай та відсилай куди бажаєш, хоч усім одразу, аби зекономити час. Цих кілька слів Олег усе-таки спромігся набрати, хоча, можливо, той самий текст, скопійований, пішов з його компа до ще багато кого. Що ж, не відповісти також неввічливо. Пальці побігли клавіатурою. І робив це також «автопілот».
Вітаю і бажаю у відповідь. Сподівалася на тепліше привітання. Як святкуватимеш Новий рік?
Відповідь не затрималася:
Прийшли Олег та ще кілька друзів. Так і святкуватимем.
Отже, вгадала. І його не цікавило, як це робитиме вона. Що ж, нехай дізнається.
А я зустрічатиму сама. Зовсім.
Цього разу чекала довше. Вочевидь, йому довелося радитись. А можливо, думав — варто чи ні.
Якщо хочеш — приїжджай.
Найімовірніше, він добре розумів, що їй — не місце у такій компанії, та руки вперто лягли на клавіатуру ноута. Цей недосконалий «автопілот» сьогодні від початку намірився робити безглузде й непотрібне, дедалі більше погіршуючи ситуацію, проте Ірина не бажала втручатися.
А ти?
Ідеться насамперед про твої потребу а не чиїсь бажання. Я та мої гості будемо раді.
Що ж, він рубав так, як вона навчила. Точніший вислів: «...як заслужила» розум не сприймав навіть тепер. Чітко, доречно, по суті, не відволікаючись на зайве... Віддати б тобі зараз відповідним чином. Але те, що сиділо усередині, продовжувало свою згубну справу:
Хочеш дати шматок хліба помираючому в пустелі?
Його відповідь припиняла подальшу полеміку:
Новорічний келих шампанського іноді важить не менше. Облиш важкі думки і приходь.
Лише тепер Ірина зробила зусилля, перехоплюючи ініціативу. Це було вже занадто.
Я не беру милостиню. Гарного вам свята!
Вона вийшла до кухні й відчинила дверцята холодильника. Оливки, ікра, сир та інші дорогі продукти опинилися на столі. Пляшку оригінального французького коньяку розкоркувала упродовж кількох секунд, і келих наповнила майже наполовину. Будьмо, Ірино Ігорівно! І пішли ви усі щонайближче до бісової матері. Проводимо старий рік. Він цього заслуговує, адже прожити його виявилося нелегко. А вона змогла, наперекір усім охочим зашкодити їй. Тепер вдавіться.
Та в міру спорожненню пляшки, у той час, як смаколики залишалися майже неторканими, думки чомусь набували дещо іншої спрямованості, такої небажаної з огляду на момент. Ті, хто допоміг їй перейти у новий рік, також належали до «всіх», щойно відправлених доволі далеко.
Нею вже добряче хитало. Зхопившись за спинку крісла, вона дісталася до дивана і потягла на коліна ноут. Кнопки розпливалися перед очима, шрифт здавався задрібним, а збільшити літери ніяк не вдавалося. Та треба їй того ящика! Рука намацала на полиці аркушик білого паперу і маркер. Оцим уже буде добре видно. Ковтнувши з майже порожнього келиха, вона поділила грубою рискою папір на дві частини і почала писати. Букви виходили кривими, проте слова можна було розрізнити. Кожне займало лише один рядок, і усі розташовувалися на лівій половині.
Першим вивела слово «фірма», далі — «Крузак», потім — «меблі» й наприкінці — «шуба». Вони важили багато, проте список виглядав чомусь недостатньо переконливим. Чого бракує? Чи мо', мало? А пора починати з іншого боку. В цьому світі живеш, наче на безлюдному острові. Отже, підбиття підсумків у подібній формі завжди доцільне. Свого часу так вчинив відомий персонаж на ім'я Робінзон. Тож уперед!
Але друга половина аркушика залишалася чистою. Що, протягом цього скаженого року не було втрат? Подумавши, Ірина написала «робота». Але ж, якби довелося працювати там далі, не було б і фірми! Її власної фірми. То рахувати чи ні? Поставивши знак запитання, вона перейшла до наступного рядка. Що ще? «Кашкай» продала за бажанням, отже, це також не втрата. Хіба нерви, здоров'я... Скільки довелося втратити цього багатства в обмін на те, що стоїть по кутках та їздить вулицями? Але ж у процесі досягнення благ нерви та здоров'я — наче бензин. Без нього нікуди. Лише на такому «паливі» працює «машина», яка поліпшує якість життя. То як його запишеш? Виходило, рік ознаменувався лише здобутками. Чому ж тоді їй так хреново?!