Той мовчав. Очі виявляли цілковиту байдужість.
Сахно ще раз зацідив його з розмаху, але це не привело його до тями.
Нік підійшов ближче.
– Може, напився з горя? – припустив він.
– Треба протверезити, – мовив Сахно, не обертаючись. – Піди перевір кімнати на цьому поверсі. Знайди ванну і наповни холодною водою!
Нік заглянув у інші кімнати. Нікого. Ванну знайшов не відразу. Вхід у неї був зі спальні. Набравши у ванну холодної води, Нік повернувся.
На обличчі Вайнберга вже з’явився синець, але вираз самого обличчя не змінився.
Погляд Ніка вловив миготіння маленької зеленої лампочки на великому телефонному апараті. Підійшов ближче і побачив на моніторі апарата дату, час і напис «3 повідомлення».
Нік натиснув на кнопку прослуховування повідомлень. Одразу пролунав довгий писк, і Сахно, обернувшись, теж зупинив свій погляд на апараті.
Перше повідомлення було вже знайомою погрозою від того ж худого гостроносого Уберкрафта, який до недавнього часу керував Ніком і Сергієм по телефону. Друге ж виявилося набагато цікавішим.
«Нікуди не йди, вислали «форд-транзит». До ранку буде. Посадочна готова»,
– чітко мовив красивий, мало не дикторський голос.
Третім ішло вже почуте з-за дверей останнє попередження Уберкрафта.
– Треба було його пришити, – мовив, прослухавши повідомлення, Сахно. – Ванну набрав?
Нік кивнув.
Вайнберг був опецькуватий, досить огрядний чоловік, і Нік зітхнув, уявивши, як важко його тягнутиме. Але, на подив, той раптом сам підвівся з крісла.
– Він не п’яний, – мовив Сергій, пильно вдивляючись у вічі хазяїна.
Сахно розстебнув блискавку на спортивній куртці Вайнберга, стягнув її, залишивши хазяїна в синій футболці. Діловито пройшовся поглядом уздовж вен на руках, видно, у пошуках слідів од уколів. Нічого не виявивши, наблизив до носа недопалок його останньої сигарети. Кинувши його на паркет, повернув погляд на хазяїна будинку.
– За «колесами» ховався, – мовив невдоволено Сергій.
Бельгієць засовався, не без зусиль перекинувся на спину. Подивився на всіх божевільними очима. Сахно мовчки показав йому кулак. Потім повернувся до Ніка.
– Ходімо скупаємо його… Сподіваюся, він не переборщив із «колесами».
Залишивши «хлопця для биття» в кімнаті, вони вивели Вайнберга через хол другого поверху в спальню, потім у ванну. Йшов він повільно. Здавалося, навіть нічого не бачачи перед собою.
Слухняно заліз у холодну воду просто в спортивних штанях і футболці.
– Там унизу, в їдальні, горілка, – мовив Сахно, не зводячи очей із німого лиця Вайнберга. – Принеси.
Вже взявши літрівку «Столичної» в руки, Сергій облизав сухі губи. Ніку здалося, що напарник ось-ось сам пригубить із пляшки. Але в нього були інші плани.
– Зіграємо в лотерею, – мовив повільно Сахно. – Якщо синтетики наковтався, то хвилин за двадцять вріже дуба. Але ж він людина солідна, не мусить синтетикою балуватися. Має чистий продукт вживати. І якщо це був чистий продукт, то є шанси його розговорити…
Зачекавши з хвилину, Сахно відкрутив кришечку і вставив шийку пляшки в рот хазяїну. Потримав декілька секунд, стежачи за його обличчям. Відняв, почекав хвилину-дві і знову влив йому в рот горілки.
Обличчя Вайнберга почало червоніти. До білків розплющених очей по щонайтонших судинах побігла кров. Погляд, який досі нічого не виражав, окрім цілковитої байдужості, почав каламутніти.
– Процес пішов, – кивнув Сахно і знову вставив шийку пляшки в рот Вайнбергу.
Судома раптом пробігла по обличчю й по усьому тілу хазяїна будинку. Він сіпнувся, схопився рукою за борт ванни. Захрипів. Його нудило. Голова впала до води. Він, видно, ковтнув її і тут же почав блювати.
Сахно гидливо скривив губи.
– Притримай його за футболку, а то ще захлинеться! – сказав він.
Нік схопився рукою за комір мокрої футболки і так застиг. Дивився, як чиста холодна вода у ванні забарвлювалася в брудно-коричневий колір.
Спазми у Вайнберга тривали декілька хвилин. За цей час його погляд ожив і тут же втратив свою гостроту й мертву зосередженість.
Сахно ввімкнув гарячу воду.
– Запам’ятай! – він нахилився просто до обличчя Вайнберга. – Перед ковтанням «коліс» їсти і пити горілку не рекомендується! Зрозумів? Я тебе запитую, зрозумів?
І на всю ванну пролунав черговий ляпас, на який Вайнберг уже зреагував, із невеликою затримкою піднісши свою руку до червоної від удару щоки.
Сахно смикнув догори розташований за краном важіль пробки. Вода різко пішла з ванни. Перемкнувши гарячу воду на душ, Сергій почав поливати Вайнберга, немов дійсно хотів відмити його від викидів власного шлунку.