Я заперечливо похитав головою, намагаючись приховати бажання й жадібність, які почали терзати мене зсередини. Чим більшу я виявляв незацікавленість, тим більше спокушали мене обіцянки видавця.
– Мене просто цікавлять ваші мотиви, – уточнив я.
– Так і має бути.
– У будь-якому випадку я повинен вам нагадати, що маю винятковий контракт із фірмою Баридо та Есковільяса, чинний іще протягом п’яти років. Нещодавно ці двоє прийшли до мене з вельми показовим візитом у товаристві вельми рішучого адвоката. Але думаю, нічого вони від мене не матимуть, бо п’ять років – це великий період часу, а якщо мені чогось тепер і бракує, то саме часу.
– Не турбуйтеся про адвокатів. Мої адвокати набагато рішучіші, аніж адвокати тих двох покидьків, і вони ніколи не програю`ть свої справи. Залиште юридичні деталі та судовий процес на мене.
З того, як він посміхнувся, промовляючи ці слова, я подумав, що мені ліпше ніколи не зустрічатися з юридичними консультантами видавництва «Едисьйон де ла Люм’єр».
– Гаразд, хай буде. А тепер, думаю, час перейти до інших деталей вашої пропозиції, до найістотніших.
– Мені нелегко сформулювати свою пропозицію у звичайних термінах, тому я волію відразу перейти до суті.
– Будь ласка.
Кореллі нахилився вперед і вп’явся в мене поглядом.
– Мартін, я хочу, щоб ви створили для мене релігію.
Спочатку мені здалося, що я не зовсім добре його розчув.
– Що ви сказали?
Кореллі не відвів від мене погляду своїх бездонних очей.
– Я сказав, що хочу, аби ви створили для мене релігію.
Я не міг далі стримувати в собі сміх.
– Ви зовсім збожеволіли. То це і є ваша пропозиція? То це і є та книжка, яку ви хочете щоб я написав для вас? – Кореллі незворушно кивнув головою. – То ви обрали не того письменника. Я нічого не знаю про релігію.
– Нехай вас це не турбує. Зате я знаю. І я шукаю не теолога. Я шукаю оповідача. Ви знаєте, що таке релігія, друже Мартін?
– З великими труднощами можу пригадати хіба тільки «Отче наш».
– Чудова й добре скомпонована молитва. Якщо відкинути поезію, то релігія – це моральний кодекс, який виражає себе через легенди, міфи або які завгодно літературні артефакти з метою заснувати систему вірувань, цінностей і норм, за допомогою яких можна керувати культурою або суспільством.
– Амінь, – відповів я.
– Як і в літературі чи в будь-якому акті комунікації, ефективною є форма, а не зміст, – провадив Кореллі.
– Ви хочете сказати мені, що доктрина – це оповідь.
– Усе є оповіддю, Мартін. Те, у що ми віримо, те, що ми знаємо, те, що ми пригадуємо, і навіть те, про що ми мріємо. Усе це оповідь, розповідь, послідовність подій або персонажів, які передають емоційний зміст. Акт віри – це акт прийняття історії, яку нам розповідають. Ми сприймаємо як щось справжнє тільки те, про що можна розповісти. Не кажіть мені, що ви не розумієте мою думку.
– Не скажу.
– Невже для вас не спокусливо створити історію, яка надихатиме людей жити й помирати, надихатиме їх убивати і йти на смерть, віддавати себе в жертву й прирікати на вічні муки, віддавати свою душу? Чи можна уявити собі більший виклик для вашої професії, аніж створити історію, таку могутню, що переступить через художню вигадку й перетвориться на одкровення реальності?
Ми дивилися один на одного протягом кількох секунд.
– Думаю, ви вже знаєте, якою буде моя відповідь.
Кореллі усміхнувся.
– Звісно, знаю. Хто досі не знає, то це, думаю, ви.
– Дякую за товариство, сеньйоре Кореллі. А також за вино й цікаву бесіду. І надзвичайно заманливу пропозицію. Раджу вам пильніше придивлятися до тих, із ким ви ділитеся своїми думками. Бажаю вам зустріти свою людину, і щоб її памфлет цілком вас задовольнив.
Я звівся на ноги й наготувався йти.
– Вас десь чекають, сеньйоре Мартін?
Я йому нічого не відповів, але затримався.
– Хіба людина не переживає, коли знає, що могла б багато чого зробити, щоб потім жити в здоров’ї та достатку, не маючи жодних зобов’язань? – сказав Кореллі за моєю спиною. – Хіба ви не відчуваєте гніву, коли таку можливість виривають у вас із рук?
Я повільно обернувся.
– Що таке рік роботи супроти можливості зробити реальним усе, що вам хочеться? Що таке рік напруженої праці супроти можливості довгого життя без жодних проблем?
«Це й справді ніщо, – сказав я сам собі. – Для мене ніщо».
– У цьому суть вашої обіцянки?
– Призначте ціну самі. Ви хочете підпалити світ і згоріти разом із ним? Зробімо це разом. Але ціну призначаєте ви. Я готовий дати вам те, чого ви найбільше бажаєте.
– Я не знаю, чого я бажаю найбільше.