Грицько сміється

Ой, як скажете - так буде -
Чи в степу, чи в полі,
Зробіть так, щоб ми зустрілись
Знов біля тополі.
А як піп почув той голос,
Тут же появився,
І відтоді те й робив він -
За гріхи молився.
За левадою, за ставом,
У чистому полі,
Знову батюшка, як вечір,
Мчиться до тополі.
З того часу піп басує:
-От так перемога!
Слава Богу - не підвів я
Ні себе, ні Бога!
27.3.1983 р.

СВИНЯЧА ЕКСПЕРТИЗА
Виліз з щілинки тарган,
Влігся тихо на диван
І пильнує, як із шклянки
П’є щось сивеньке Іванко.
А коли допив до дна,
Тут же впав біля вікна.
-Дай подивлюсь, - тут тарган,-
Що ж то з шклянки пив Іван?
А як ту лизнув гидоту -
В нього аж скривило рота,
І він теж, задерши ноги,
Впав також біля порога.
Ось заходить Васька-кіт,
Глянув він на це й сам зблід.
-Що за чудо? - на порозі
Спить Іван в незвичній позі.
І на нього на таран
Войовничий йде Тарган.
Кіт до нього:
-Що ти, милий,
Де ж тобі взять стільки сили?
Перекинувсь той на спину:
-Ану цить, бо зараз двину!
Кіт спокійно подививсь,
Все ж на всяк-так зупинивсь.
Й до Таргана:
-Дай стакан,
Спробую, що пив Іван.
А як спробував винця,
Став гукати Кабанця:
-Підніми своє ти рило,
Йди сюди мерщій, Дурило,
Та поглянь на той стакан
Звідки пив коньяк Іван.
Кабанець відтяг корито
І Коту сказав сердито:
-Теж мені знайшов коньяк!
Хто коньяк п’є - спить не так.
Коньяку аби напиться,
Треба гарно розориться,
А хазяїн ще в костюмі
І пальто вісить на трюмі.
А щоб пив він "Ркацителі"-
То лежав би він в постелі.
-Що ж він пив? Біоміцин,
Цей людський культурний син?
Тут Кабан у чарку рило.
-Звичайнісіньке чорнило.
І схопив себе за груди:
-Ображають рід наш люди.
І на того маньяка -
Кажуть: п’є він, як свиня!
То ж причому тут свиня?
В нас вина не п’є рідня!
11.8.1984 р.

ПРО КАРАСЯ ТА РИБАЛКУ
/ КАЗКА /
Заліз Карась в корчак і плаче,
А тут Рибалка з ромом скаче.
Кинув під вербу рюкзака
І став тягнути корчака.
Побачив рибку:
-Красота!-
Та це ж бо закусь ген яка!
Так захотілось в світі жить,
Що є і випить й закусить.
Та раптом рибка у Грицька,
/ Як в казці "Рибка Золота" /
Давай проситись:
-Відпусти,
Ну дай хоч трохи підрости!
-Не відпущу! - сказав Грицько
І Карася сховав в пальто.
Тут до Рибалки знов Карась:
-В мене ж маленькі дітки, зжальсь.
-Не відпущу! - мов на біду
Взяв з рюкзака сковороду.
-Останній раз тебе молю,
Усе, що скажеш - все зроблю.
-Хоч гвалт кричи - не відпущу
І став розпалювать плиту.
До Гриця знов озвавсь сусід:
-Коли приходить на обід?
-Якщо спішиш, бери йди ніж
І хліб з цибулею поріж.
А я тим часом свій корчак
Закину знову на п’ятак.
І перегнувшись над Дніпром,
Забувся, що в кишені ром.
І пляшка булькнула на дно,
А з нею й рибка заодно.
В той день раділи карасята -
У них було велике свято.
Батько - Карась з’явивсь додому,
Та ще й приніс він пляшку рому.
Зате Грицько державсь за спину
Й з сусідом вдвох ковтали слину.
А мудрість тут проста, як світ,
В житті потрібно - всіх жаліть.
Бо той, хто в світі має жалість -
З тими і Бог, і люди, й радість.
На тім і казочці кінець,
Хто слухав казку - молодець.
22.8.1984 р.

ПРО ДОЛЮ І НЕВОЛЮ
-Якщо, друже, ти не бачив
У житті неволі,
То хутчіше одружись ти
На красуні Олі.
І до того, як раніше
Ти втікав з роботи,
Будеш Бога ще молити
Працювать в суботи.
А якщо вам заспіває
Арію скандальну,
То втікатимеш від неї
І на Північ Крайню.
24.4.1976 р.

ДІСТАЛА
-Ти чому це у суботу
Мчиш галопом на роботу?-
Запитав в Грицька сусід,
Біля хвіртки б’ючи лід.
-Що тобі сказать, мій друже? -
Відповів той з біллю,
Щоб тобі така дружина -
Біг би і в неділю.
13.1.1988 р.

ПЕРЕСТРОЙКА І СЛИВИ
-Почім сливи? - на базарі
Дядечко питає.
-По чотири гривні, пане,
Лоб відповідає.
-Ні фіга собі,- той ойкнув
З усієї сили
І став бігать по базарі,
Мов оса вкусила.
Матюкнувсь на всяк випадок,
Щоб більш "поважали"-
Адже вчора за ці ж сливи
По рублю прохали.
-Що ж вони за ніч, любязний,
Медовими стали,
Чи вони разом із вами
В бані побували?
Огризнувся той мордатий,
Ніби вовк в Сахарі:
-Бери й топай поки, дядя,
Не вхопив по харі.