Грицько сміється

Геть із мого стану!
Я ж навколішки тебе
Трахати не стану!..
15.1.1989 р.

ЖІНОЧА ВРОДА
Дав Бог жінкам чарівну вроду,
Немов джерельну прохолоду.
4.4.2003 р.

СОЛОМОН У ВІДРЯДЖННІ
Соломон зібрав валізу,
Одягнув вітровку
І дружині:
-Завтра їду
Я в командировку.
Але трапилось, що впоравсь
З справами хутчіше,
І додому повернувсь
Днів на три раніше.
Глянув в щілинку замочну,
/І хто б міг подумать?/
Його жіночка сиділа
На пружині в кума.
І за шию обійнявши,
Крутиться на ньому...
Та до кума:
-Що б робив ти,
Муж прийди додому?
Кум узяв фужер у руку
Й розім’яв, як муху,
Соломон як те угледів -
Й від дверей щодуху!
А коли прийшов до тями
У своїй вітровці:
-Слава Богу, що ще три дні
Я в командировці!..
3.1.1997 р.

СПИ СПОКІЙНО
Так і моя колись до мене
Раненько вдосвіта прийшла:
Тихесенько поцілувала
І знов пішла - звідкіль прийшла.
25.11.1994 р.

ЯКЩ ЛЮБИШ
Ти настільки солоденька
І очата чарівні,
Що не встигнеш пригубитись -
Як співають вже півні.
6.11.2000 р.

ГЛУХОМАНЬ
Йде із кошиком у лісі
Грибник молоденький,
Аж дивиться, прив’язана
Жіночка гарненька
До берізки й гірко плаче.
Він в неї питає:
-Хто ж це тебе прив’язав так?-
Й очей не спускає.
-Йшла я лісом із кошиком,
А тут два амбали
Гриби з кошиком забрали,
Мене - згвалтували.
-А чому ж ти, дурнесенька,
Не підняла гвалту?
-А що кричать, як навколо
Глухомань по балку.
Грибник ще раз подивився
На ту милу жінку,
-Ну й природа...Глухомань...
Й розстібнув шерінку.
2.2.2003 р.

ХУДОЖИК І ЧОРТ
До художника підходить
Якось чорт і каже:
-Намалюй мене, маестро,
Й зроблю, що накажеш.
-Згоден, тільки при умові,-
Художник із зали,-
Якщо зробиш так, щоб жінка
З кумом не гуляли.
Покрутив чорт хвостом своїм,
Обійшов круг хати,
-Все проси, але не це,
Сам ходжу - рогатий.
24.1.2003 р.

БОГ І ПОВІЯ
Тільки з хати чоловік
На роботу змився,
Як у жіночки його
Інший появився.
А коли накрили стіл,
Чують - стук у двері,
Зник в кімнаті рок-н-рол
Й кучері-кучері.
А як виглянула в двір
Ледь не обомліла,
Бо вернувся чоловік,
Звісно, не до діла.
До ікони підійшла,
Стала бить поклони
І до Бога:
-Заступись,-
Просить в Бога Нона.
-Добре! - Бог їй відповів,-
Та затям надалі:
Зрадиш ще раз чоловіку -
То втоплю і в ванні.
Вибирати не прийшлось,
Тільки б шито-крито,
Бо у гніві чоловік
Був, як тигр сердитий.
Все ж часи ідуть-летять,
Страхи невблаганні,
Не йде жінка на Дніпро,
І не кисне в ванні,
І боїться вже води
Більше ще, як грому,
І сидить, немов в норі,
Не виходить з дому.
Може й далі б так було,
Тільки за готівку
Чоловікові дали
На курорт путівку.
Муж до жінки:
-Поїжджай,
Море - то є море,
Там, гляди, й забудеш ти
Про душевне горе.
Тільки жінка, хоч убий:
- Не поїду й баста!
А хто ж буде, мій коханий,
Козенятка пасти?
Але як би не було,
Очі мої очі!
Та усе-таки вона
Прилетіла в Сочі.
Відчуває, як до неї
Близиться розплата,
Що боїться відійти
Навіть від палати.
Стали подруги вмовлять:
-Що ти за людина?
Глянь, як чаєчки киглять,
Місяць, ніби диня.
І не стрималась вона,
І з усім народом
Ось уже вона пливла
В морі теплоходом.
Вітер в кучерях гасав,
В пазуху ліз сміло,
Що від дотиків отих
Щось творилось з тілом.
Хтось, мов в гойдалці, гойдав
Велетенське море,
Що забули геть усі
Про душевне горе.
А кораблик відпливав
Далі все та далі,
Зникли з виду береги
І бетонні палі.
І в цю мить, де не візьмись,
Налетіла хмара,
Разом з нею Божий гнів
І небесна кара.
Бачить жінка, з теплоходом
Твориться негоже,