Грицько сміється

Підійшла знайома:
-Щось давненько я не бачу
Вашу доньку дома?
-Вона в Києві працює
Дояркою, в школі.
-І кого ж вона там доїть?
-Нас із дідом доїть.
24.1.2003 р.

ВДОВА У ВУАЛІ
Якось Ніна запитала
У подруги Валі:
-Чому, коли муж вмирає,
То жінки в вуалі?
-А чого тут розуміти?
Справа тут прикольна:
Щоб ніхто і не помітив,
Що вдова довольна!
25.1.2003 р.

ЛОТЕРЕЙКА
Із відрядження додому
Прилетів Омелько,
Аж дивиться, стоїть в хаті
Пралочка новенька.
Він до жінки:
-Де взяла?
А вона:
-Омелько,
Пам’ятаєш, я купила
Якось лотерейку.
Через місяць, може два
Приїзджає знову,
І звичайно, бачить він
Й ще одну обнову.
-Ну, а цю ти де взяла?-
Тут же до дружини.
-Знов купила лотерейку
Я на іменини.
Третій раз приїхав муж
Знов з командировки,
Аж дивиться, у кімнаті
Й ще три упаковки.
Потім ще було і ще...
Й тільки запитає,
Як вона одне і те
Знов відповідає.
Так пройшло і ще літ з п’ять,
Все везе тій феї:
Як не шуба, то пальто -
Все по лотереї...
Й ось нарешті в двох вони
Подались у Сочі,
Бо дружині наш Дніпро
Вже промуляв очі.
Дув холодний вітерець,
Гомоніли гори,
Ну а жінка роздяглась
І шубовть у море!
По холодному піску
Бігає Омелько:
-Ти ж, дивись, не простуди,
Жінко, лотерейку!
Ти поглянь, у тебе вже
Посиніла спина,
А мені, не забувай,
Треба ще й машина!..
1.1.1989 р.

ПАНАХИДА
Захотілось підгульнути
Жінці й каже Льові,
Що померла в неї тітка
Ніби десь у Львові.
І що треба їй негайно
Виїжджати з хати,
Бо та тітонька, пробачте,
Їй була як мати.
Чоловік козі дав сіна,
Почистив повітку:
-Ти ж ніколи не казала,
Що в тебе є тітка?
Та, проте, тут не до сварок,
Не час виясняти,
І з дружиною в дорогу
Він відправив матір.
Приїхала з свекрухою
У місто Марина,
Тут же миттю до туристок
Підійшли грузини.
І повезли в різні боки
З швидкістю, як стріли.
Через три дні на вокзалі
Знов вони зустрілись.
-І що скажем нашим хлопцям?-
Пита маму Ліду.
-Ти що хочеш... Я ж на сорок
І на рік приїду...
31.12.2002 р.

ВАЖКЕ ЖИТТЯ
Як важко всім життя дається,
Але народ сопе й сміється.
14.6.1999 р.

ПРОДАВАЙ КОРОВУ!
Їде Вовік на курорт
Й жінку наставляє:
-Як листа тобі пришлю -
То грошей немає.
Так пройшло десь днів із п’ять
Й лист він посилає:
-Холодильник продавай,
Бо життя немає.
Жінка тут же на базар
І до кума Гоші:
-Дорогенький, виручай,
Дуже треба гроші.
Десь пройшло і ще днів сім
Пише муж їй знову:
-Люба жіночко моя,
Продавай корову.
І корову продала,
Знай, яке там горе!
Може там його гризе
Те прокляте море!
Потім пише:
-Продавай, жінко, "Електрона",
Якщо хочеш, аби я
Повернувсь додому.
Продала і "Електрон",
Продала і "Соню",
Бо ж таки, що не кажіть,
Чоловік - законний.
Ще за день і чоловік
Приїжджає з моря,
Жінка глянула і ледве
Не померла з горя.
Переспала з ним вона
Й тут же серед ночі:
-А тепер відпочивать
Я поїду в Сочі!
Через три дні, може п’ять -
Тільки муж ліг спати
Як привезли "Електрон"
Прямо аж до хати.
Ще за день чи може два:
«Здрастуй, любий діду!
Холодильник щоб купив,
Поки я приїду»,.
Потім вислала вона
Грошей й на корову,
А за нею і сама
Обнімає Вову.
Поздоровкались вони,
Вовік ледве дише:
-Ну, а гроші де взяла?
-Там, де їх залишив...
2.1.1989 р.

НА ХРЕЖАТИКУ
Десь за північ, де фонтани
Небеса чарують,
Чує мент, кричить бабуся:
-Поможіть! Гвалтують!
Підбігає мент до бабки:
-Хто тебе гвалтує,
На кілометр ні людини,
Чого репетуєш?
Заохкала, ніби квочка
Бабонька набожна:
-І чого ви причепились -
Й помечтать не можна?
9.1.1989 р