Грицько сміється

ЩО РОБИТИ?
-Що робить,- питає донька
Маму біля брами,-
Як не можна взять мужчину
Голими руками?
-Тих мужчин, що взять неможна
Голими руками -
Тих беруть, моя дурненька,
Голими... ногами.
23.12.2003 р.

ПОЛКОВА ПОВІЯ
Прожила життя бабулька
І ні з ким ні разу...
То ж, коли вона померла -
В рай пішла відразу.
А там хлопці з прохідної
У бабці питають:
-І куди це так ногами
Ти перебираєш?
-Звісно в рай, чи варт питати,
Ніби й сам не знаєш?
-За які ж такі заслуги
Раювати маєш?
-Як які? - та зупинилась
Й на порозі стала,-
А за ті, що я ніколи
І ні з ким не спала.
-Ну ж і шустра ти, бабулько,
Де це в рай тих брали,
Що собі і добрим людям
В щасті відмовляли?
Тут Петро з Павлом бабульці
Перекрив дорогу
І тихенько їй на вухо:
-Човгай звідси з Богом.
Відійшла від прохідної
Метрів з триста й плаче,
Аж дивиться ціле військо
Теж до раю скаче.
І до бабки:
-Чого плачеш? -
Питають військові.
А підводи під'їжджають
Все нові та нові.
Вислухали хлопці бабцю
Ті, що з орденами,
Пожаліли і сказали:
-А сідай ти з нами.
І направились до раю,
Де Павло стрічає:
-Хто такії, звідки йдете?-
В вояків питає.
-Ми - військові.
-А ця жінка, пане-добродію?
А це наша, вибачайте,
Полкова повія.
Подививсь Павло на бабку
Й зразу подобрішав:
-А як так? - Павло до всіх них,-
Проїздіть жвавіше!
3.2.1989 р.

НЕ СМІЙ ОДЯГАТИ!
Якось братику сестричка
В приказнім порядку:
-Ану знімай моє плаття,
Трусіки і шляпку!..
А як братик зняв, то стала
Хлопцю дорікати:
-І віднині мої речі -
Не смій одягати!
24.12.2003 р.

ЗАМІСТЬ ПОКАРАННЯ
Мати сина покарала
Й грюкнула дверима:
-Ти сьогодні без вечері
Спатимеш, Гаврило.
Ну а батько слуха жінку
Й крутить головою:
-То ж яка є більша кара,
Як твій суп з бурдою?!
3.1.2003 р.

ВАРТ ПОДУМАТЬ
Чоловік своїй дружині
Їсти не дає:
-Ти поглянь, не влазиш в плаття
Ти вже ні в одне.
А я слухаю той докір
Й хочеться сказать:
-Сам не будеш, будуть інші
Жінку... годувать.
21.3.1978 р.

БОГ ТА АДАМ
Прийшов Адам до Господа
І говорить:
-Боже!
Всі в раю по парі ходять,
Я ж самотній хожу.
-Добре! - Бог сказав Адаму
І пішов по глину,
Щоб зліпить йому із неї
Другу половину.
Та спочатку, для роботи
Бог дістав макітру,
А в макітру положив
Задушевність вітру.
З неба взяв він промінь зір
І совині охи,
Неприступність скель і гір
Сів. Подумав трохи.
Потім в глину домішав
Зайця полохливість,
В тигра він жорстокість взяв,
В таргана кмітливість.
Дурість взяв від віслюка,
Від лисиці хитрість,
Від сороки язичка,
А вертлявість - в видри.
Потім все перемішав
Й ще раз подивився,
-Ні! -сказав,- не все ще дав
Й знов пішов трудиться.
Взяв він свіжість у роси,
А в змії отруту,
І до всьго ще додав
З поля м’яту, руту.
Потім запахи троянд,
Голуба кокетство,
І нарешті зрілий мед
Й павича шляхетство.
Все це знов перемішав,
Глянув - КОРОЛЕВА,
А тому і ім’я дав
Першій жінці - Єва.
Після цього нахиливсь
І сказав мужчині:
-Все зробив,
Що ти прохав,
Бережи ж віднині!
Бо як втратиш ти її -
Житимеш без пари,-
Й тут же він залишив їх
І сховавсь за хмари.
А як Єва із Адамом
Йшла у білій льолі,
Тут, ізвідкись не візьмись,
Чорт зустрів їх в полі.
Й там, де бджілочки гули
Від дібров до гаю,
Взяв обох за руки їх
І повів до раю.
А коли привів їх в рай,
Де гуляли пари,
Щоб обох їх спокусить -
Чорт трусить став хмари.
І в ту мить на їх обох,
Де росли оливи,
Дощ полився, як з відра,
Більший ще від зливи.
Та Адам не розгубивсь,
Вгледівши печеру,
І як справжній джентельмен -
Пропустив він Єву.
Та нагнулась, щоб пройти,