Грицько сміється

Як в селі, в повітку,
Той як глянув - піднявсь торс
І уперся в квітку.
Ні туди і ні сюди
О, помилуй, Боже!
На два метри від колін
Що й зайти не може.
Що робить? - Адам не відав
З тим, що там піднялось,
Бо воно, мов над Адамом
На весь світ сміялось.
Ну а злива не стихала,
Наступала драма,
Бо в печеру не пускало
Горе те Адама.
Ну а злива, як на зло
Більше все нагліла,
Заставляла, щоб Адам
Прижимавсь до тіла.
А коли він притуливсь,
Мов натис на шпори,
Зразу й злива перейшла,
Розступились гори.
І забувся він про рай,
І забувсь про літо -
Перед ним стояла Єва,
Ніби Афродіта!
Ну а поруч з нею чорт
Реготів рогатий,
От вам й казочка для тих,
Хто не слуха матір.
11.1.1989 р.

ПОЖАЛІВ
Чоловік сказав дружині,
Йдучи на обід:
-Я ж тебе жалію, Неллі,
Бережу твій цвіт.
-Дурню мій! - відповіла та,-
Баюшки баю,
А я ж думала не можеш...
Та другим даю.
То ж жалій ти жінку, друже,
Тільки не в постелі,
Якщо хочеш, щоб із дому
Не тікала Неллі.
23.3.1978 р.

НУ НЕ СУЧКА!
Є де, є чим і є на чому,
А вона пішла додому...
14.5.2004 р.

КЛЯТВА НА ВІРНІСТЬ
На курорт зібрались їхать
Онесим і Ната,
Чоловік на море в Гагри,
Жіночка - в Карпати.
То ж як їхали - рішили
На сімейній раді,
Що ніхто один одному
З них ні раз не зрадить.
А домовились, як тут же
Поскладали речі,
Кожен взяв свою валізу
І ту-ту із печі.
Але місяць на курорті -
Як дощ після грому:
Що не встигнеш й оглянутись,
Як пора додому.
Залишились десь позаду
Гагри і Карпати,
І вже знову Онесимчик
Горнеться до Нати.
-Ну то як? - вона стрекоче
І сміється радо,-
Признавайсь мені негайно,
Зрадив, чи не зрадив?
І розказуй по-порядку:
Як відпочивалось,
Чи зберіг свою ти вірність
Так, як домовлялись?
-Звісно так. А як інакше?-
І кивнув бровою,-
Познайомивсь я на морі
З жінкою одною.
Скільки ми разів ходили
В ресторан, на танці,
Так було, що повертались
В корпус навіть вранці.
А одного якось разу,
Чи то так здалося,
Що у мене, як був з нею,
Навіть піднялося.
Роздяглись, заліз на ліжко,
А там таке небо!
-Ну а далі?- жінка тут же.
-Відкрив те, що треба.
А навколо ізнадвору
Пташечки співали,
Отоді ото ми вперше
І поцілувались.
-Ну, а далі?
-А що далі,
Мов сама не знаєш?
Зняла блузочку красуня
І красою грались...
-Ну, а далі, а що далі? -
Жінці нетерпиться...
-Розстібнув я їй спідничку
І став ворушиться.
По стегеночках погладив,
Перекинув ногу,
Притуливсь до поплавочків
Й став молитись Богу...
-Прямо зверху на тій жінці?-
Ната вийшла з себе.-
Ну а далі?
- А що далі?
Я згадав про тебе.
Як вона вже не старалась!
-Ні! - казав я Каті,-
Адже слово, коли їхав,
Дав своїй я Наті.
Аж зітхнула бідна жінка,
Відійшло від серця,
І до ранку чоловіка
Пригощала "перцем".
А коли "нагодувала",
На подушку впала:
-А тепер ти зізнавайся -
Як відпочивала?
-Що тобі сказать, мій любий?-
Почала дружина,
Теж з одним пішла я в гори,
Де росла модрина.
Пам’ятаю, як до мене
Притулився вперше,
Небо зорями розквітло,
Дихать стало легше.
А коли ми йшли до бару,
Стали під причалом,
Грудоньки мої й чуть нижче -
Все покрилось жаром...
Тут уже і муж не стримавсь:
-Ну а далі, далі?
-А що далі? Ми дивились,
Як танцюють в барі.
Потім ми пили шампусік,
"Пісняри" співали,
А красуні-стриптизерши
Ніжками махали.
Після бару він у номер
Запросив до себе,
І побачила я вперше
Над собою небо
Синє - синє. І що далі?
В обморок упала,
Бо тоді якраз про тебе
Я ото й згадала...
А що далі? - муж вже басом,
Аж дім захитався.
-А що далі? Він роздівся -
Й до грудей припався,
Він же жінці у вірності
Так як ти, не клявся.
-Ну а далі?
-А що далі,
Ніби сам не знаєш?
Все те саме, що і в тебе,