Вони сиділи мовчки, не дивлячись один на одного, — двоє людей, які колись були закохані, а нині не мали чого сказати один одному. Мора почула, як Віктор підвівся, і дивилася на нього, поки він мив свою чашку.
— Як справи в Домінік? — запитала вона.
— Звідки мені знати?
— Вона ще працює на «Єдину Землю»?
— Ні. Звільнилася. Нам обом було незручно, після…
Він знизав плечима.
— Не підтримуєте зв’язок?
— Вона не мала для мене значення, Моро, ти це знаєш.
— Цікаво. Для мене вона стала дуже важлива.
Віктор розвернувся до неї.
— Як думаєш, ти колись перестанеш злитися через неї?
— Три роки минуло. Було б непогано.
— Це не відповідь.
Мора опустила очі.
— У тебе був роман. Я мусила розлютитися. То був єдиний спосіб.
— Єдиний спосіб?
— Піти від тебе. Покінчити з тобою.
Віктор підійшов до неї. Поклав руки їй на плечі теплим, інтимним доторком.
— Я не хочу, щоб ти зі мною покінчила, — мовив він. — Навіть якщо це значитиме, що ти мене ненавидиш. Принаймні відчуватимеш хоч щось. Ось що мене найбільше турбувало — те, що ти змогла просто взяти й піти. Що здавалася такою холодною.
«Я не знаю іншого способу впоратися з усім цим», — подумала Мора, коли його руки оповили її, його дихання теплом торкнулося її волосся. Вона давно навчилася замикати в собі всі ці хаотичні емоції. Вони так погано підходили один одному. Сяйливий Віктор, одружений із Королевою Покійників. Звідки вони взяли, що з цього щось може бути?
«Бо я хотіла його жару, його пристрасті. Хотіла того, чого сама ніколи не матиму».
Телефонний дзвінок змусив Віктора завмерти, не відпускаючи її плечей. Він ступив крок назад, лишивши її прагнути його тепла. Мора підвелася й підійшла до телефона на кухні. Один погляд на номер, і стало зрозуміло, що цей дзвінок знову відправить її в ніч, у сніг. Говорячи з детективом і занотовуючи вказівки, вона побачила, як Віктор упокорено хитає головою. Сьогодні її покликав обов’язок, а він лишився сам.
Мора повісила слухавку.
— Вибач, я мушу їхати.
— Похмурий Жнець кличе?
— У Роксбері знайшли тіло. На мене чекають.
Віктор провів її до дверей.
— Мені поїхати з тобою?
— Навіщо?
— Скласти компанію.
— Повір, на місці злочину компанії не бракує.
Він визирнув із вікна вітальні на густий сніг.
— Не та ніч, щоб сідати за кермо.
— Нам обом. — Мора нахилилася, взула чоботи. І раділа тому, що він не бачить її обличчя, коли промовила: — Ти не мусиш повертатися до готелю. Може, залишишся тут?
— Маєш на увазі, на ніч?
— Тобі так буде зручніше. Влаштуєшся в кімнаті для гостей. Мене кілька годин не буде.
Його мовчання змусило її почервоніти. Досі не дивлячись на нього, Мора застебнула пальто. Охоплена бажанням утекти, вона відчинила двері.
І почула за спиною:
— Я на тебе зачекаю.
Сині вогні блимали крізь завісу снігу. Мора зупинилася за одним із патрульних авто, патрульний підійшов до неї, наполовину сховавшись за піднятим коміром, наче черепаха в панцирі. Вона опустила скло, примружилася від світла ліхтарика. Усередину залітав сніг, осідав на панель приладів.
— Докторка Айлс, бюро судово-медичної експертизи, — відрекомендувалася жінка.
— Добре, мем, можете лишити авто тут.
— Де тіло?
— Усередині. — Він махнув ліхтариком на будівлю з того боку вулиці. — Головний вхід на замку, треба обійти з провулка. Електрика вимкнена, йдіть обережно. Вам знадобиться ліхтарик, у провулку повно коробок і всякого лайна.
Мора вийшла з автомобіля під біле мереживо снігу. Сьогодні вона була повністю готова до погоди й тішилася з того, як тепло та сухо ногам в утеплених чоботах. На дорозі лежав шестидюймовий шар снігу, але він був м’який і пухнастий, і пробиратися крізь замети було просто.
Біля входу до провулка вона ввімкнула ліхтарика й побачила обвислу поліційну стрічку, жовте майже зовсім сховалося під білим. Вона переступила її, збивши сніг. Провулок був захаращений безформними купами мотлоху, вкритими снігом. Мора врізалася ногою в щось тверде, почулося дзеленчання пляшок. Це місце вочевидь було смітником, і їй стало цікаво, що за гидоту приховує ця біла ковдра.
Вона постукала в двері, гукнула:
— Є хто? Це судмедекспертка.
Двері відчинилися, її засліпило світло ліхтаря. Вона не бачила, хто його тримає, але впізнала голос детектива Даррена Кроу.